КЕРІВНИКАМ ГУРТКІВ

 Пам’ятка керівнику гуртка

Сучасне заняття :

   як зробити його якісним і творчим

Урок  (заняття) — основна форма навчання, як в загальноосвітньому, так і в позашкільному навчальному закладі.  Через нього проходять усі діти.  І треба , щоб він обов’язково був  сучасним,  методично грамотним, цікавим.     Навчально-виховний процес у позашкільних закладах відрізняється від шкільного: метою, змістом, формами, використанням нестандартних методів і прийомів роботи, атмосферою доброзичливості і можливістю самостійного вибору  дитиною напрямів діяльності.      Заняття в гуртку - та навчальна ситуація, той «сценічний» майданчик», де не тільки викладаються знання, а й розкриваються, формуються та реалізуються особистісні особливості вихованців.      Враховуючи специфіку роботи в гуртках кожен керівник вишукує, випробує власні знахідки, що відповідають його напряму роботи, його вихованцям.                      Основні вимоги до якісного сучасного уроку: - науковість - використання новітніх досягнень науки, передової педагогічної практики; - системність - побудова заняття на основі закономірностей навчально-виховного процесу; зв'язок з раніше отриманими знаннями та вміннями, опора на вже досягнутий рівень розвитку вихованців; - оптимальність - реалізація на занятті в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів та правил; забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності вихованців з урахуванням їх інтересів, нахилів, потреб; - ефективність - ефективне використання педагогічних засобів; зв’язок з життям, особистим досвідом дітей; формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності; формування уміння вчитися; - можливість відтворення.           Тема заняття. Формулювання теми має стосуватися фактичного матеріалу заняття, викликати інтерес до почутого. Тема, яка пропонується вихованцям може відрізнятися від теми, записаної в плані за стилем (художній – діловий). Тема повинна чітко, лаконічно, емоційно виражати стислий зміст заняття.         Мета заняття - основа ефективної діяльності педагога та учнів, що визначає характер їх взаємодії. Вона реалізується в спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. В меті заняття формулюється  результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і, якщо вона визначена нечітко, чи педагог погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективності заняття важко досягти.         Перш ніж сформулювати триєдину мету заняття педагог повинен знайти відповіді на питання: - чого має навчити це заняття? - як допоможе навчальний матеріал в розвитку вмінь та навичок вихованців? - як вплине на погляди, переконання, почуття, над чим примусить замислитися? - яке значення цього заняття в загальному процесі освіти і виховання?       Мета заняття: навчальна, розвиваюча, виховна.         Навчальна мета (навчити, познайомити) - передбачає формування практичної діяльності, уміння аналізувати, спостерігати. Спрямована на активізацію уяви та фантазії.         Типові формулювання: - навчити, дати уявлення, пояснити, учити, розповісти, розкрити … - познайомити з інформацією, умовами тощо… - проконтролювати засвоєння певних (таких) вмінь та навичок, вивчених на попередніх заняттях… - сформувати (закріпити) певні (такі) навички та вміння… по даному матеріалу (на матеріалі цього заняття)… - розширити або/і поглибити (збагатити) знання (конкретно названі)… - узагальнити знання, одержувані з різних джерел (в тому числі самостійно)…        Розвиваюча мета (розвинути) – спрямована на розвиток творчого потенціалу. Типові формулювання: - розвинути (розкрити) здібності, уяву, пам’ять, увагу… - розвивати почуття (кольору, світу…) - формувати практичні навички та вміння… - удосконалювати вміння та навички… - забезпечити в ході заняття (розвиток мови учнів, поповнення словникового запасу, оволодіння…) Виховна мета (виховати) – спрямована на виховання загальнолюдських цінностей, нових ідей та образів. Типові формулювання: - виховувати почуття… -  прищеплювати… - сприяти в ході заняття вихованню певних (таких) якостей (понять)… - для рішення завдань (естетичного, морального, духовного …) виховання … - з метою рішення завдань (громадянського …) виховання … - викликати інтерес до інформації , людей, умов взаємодії… - залучити, заохотити, зміцнити інтерес… - викликати неприйняття… Завдання Типові формулювання загального характеру: - відпрацювати навички… - виконати операції мислення: пізнання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу, оцінки.       Навчальні завдання: • проконтролювати ступінь засвоєння основних умінь і навичок, а також вивчених і сформованих на попередніх заняттях; • забезпечити засвоєння наступних  завдань… • сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спеціальні вміння й навички, як…; • сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спільні навчальні вміння   й  навички, як… на матеріалі даного заняття. Розвивальні завдання: • для вирішення завдання розвитку у вихованців… в ході заняття забезпечити виконання таких завдань… Виховні завдання: • сприяти в ході заняття  формуванню світогляду ; • формування екологічного (естетичного…) виховання; •  формувати в дітей загальнолюдський світогляд. Методи Метод – це «шлях до досягнення мети», спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого. Основні методи: За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації: — словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо); — наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо); — практичні (практична робота,  навчальні вправи, ігрові вправи, екскурсія, похід тощо) Методи стимулювання інтересу до навчання: пізнавальні ігри, створення цікавої ситуації, створення ситуації успіху, реалізація виховного потенціалу, ситуації неуспіху, емоційних переживань. Методи стимулювання обов’язку відповідальності: 1. Формування переконань у соціальній та особистісній важливості. 2. Висування вимог. 3. Вправи для виконання вимог. 4. Змагальність, заохочення, покарання. Прийом – частина методу, засіб педагогічних дій у певних умовах. Прийоми не мають самостійної педагогічної задачі.  Типи занять       У центрі уваги позашкільної освіти стоїть особистість дитини з її потребами і інтересами. Тому, краще за все вирішує проблему проведення заняття особистісноорієнтований підхід.       Заняття в гуртку є особистісноорієнтованими, спрямовані на покращення якості дитячого життя на основі творчості вихованців і педагогів, принципів самореалізації, максимального збільшення соціального досвіду дитини; духовної єдності особистості  і колективу у спільній цікавій діяльності і відпочинку.                                                  Рекомендації      Яким повинно бути заняття, щоб вихованці сказали: «Я біжу на заняття гуртка!» Безумовно - цікавим, таким, що пробуджує розум та уяву, розширює світогляд. Тому доречно  використовувати в роботі інтерактивні методи навчання, ігрову діяльність, адже вони мають багато переваг: • у роботі задіяні всі діти; • вихованці вчаться працювати у групах (командах); • формується доброзичливе ставлення до опонента; • кожна дитина має можливість пропонувати свою думку; • створюється «ситуація успіху»; за короткий час опановується більше матеріалу; • формуються навички толерантного спілкування; уміння аргументувати свою точку зору, знаходити рішення проблеми. 1.   Допомагайте вихованцям ставити перед собою реалістичні завдання. * Заохочуйте дітей, що ставлять перед собою досяжні завдання, щоб ускладнювати їх згодом. * Коли вихованці ставлять перед собою нереально високі завдання, пропонуйте їм альтернативу.                Як найчастіше ставте вихованців у ситуацію вибору. 2. Допомагайте вихованцям бути відповідальними за успіхи та прорахунки. * Після виконання завдань попросіть їх розповісти, що було особливо важко,  як вони з цим справилися. * Обговорюйте причини не тільки успіхів, але і невдач. 3. Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного вихованця. * Вибирайте такі завдання, при виконанні яких вихованці частіше домагаються успіхів, ніж невдач. * Якщо у вихованців виникають проблеми, розподіліть матеріал на дрібні частини. 4. Робіть аудиторію та заняття більш привабливими та цікавими. 5. Пов'язуйте інформацію з життєвим досвідом вихованців.      Намагайтеся оцінювати подачу будь-якого навчального матеріалу з позиції дитини, тоді народжуються заняття, на яких дітям працювати легко, бо всі структурні компоненти підпорядковуються віковим особливостям: фізична спроможність, емоційне сприйняття навколишнього світу, мовленнєвий розвиток, прагнення отримувати нові знання.      Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити та приймати  нестандартні рішення, висувати оригінальні ідеї. Тому пропонуйте вихованцям різноманітні завдання, що стимулюють розвиток їх творчих здібностей. Дітям подобаються такі види діяльності, які дають  матеріал для роздумів, фантазування, можливість проявляти ініціативу й самостійність, спілкуватися, спільно приймати рішення, робити вибір і відповідати за нього.    Сучасне заняття в позашкільному навчальному закладі повинне бути здоров’язберігаючим, тобто мають бути створені  належні умови для його проведення. Ці умови полягають у: -  використанні   елементарної діагностики втомлюваності вихованців на занятті; - зменшенні втоми в дітей; -  створенні необхідного психологічного клімату; - здійсненні індивідуального та диференційованого підходу в процесі навчання; - дотриманні санітарно-гігієнічних умов реалізації навчально-виховного процесу.       Використання елементарної діагностики втомлюваності вихованців на занятті – це порівняльний аналіз виразу облич дітей, використання методу кольорової діагностики, оцінка часу виконання вихованцями певного виду завдань тощо.       Зменшення втоми дітей – використання дидактичних ігор, інтерактивної діяльності (робота в групах, парах, трійках); включення в заняття динамічних пауз, фізкультхвилинок; використання творчих завдань; введення мистецького матеріалу, застосування якого  благотворно впливає на емоційну сферу; емоційна подача навчального матеріалу; використання наочності, гумору тощо.        Створення психологічного клімату – доброзичливе відношення до вихованців; включення в навчальний процес життєвого досвіду дітей; створення «ситуації успіху» тощо.                                                          Поради педагогам.       Приходячи на заняття ,педагог повинен забувати свої негаразди та труднощі. Якщо цього не робити, то діти перестають реагувати на «холодного  викладача». Вони звикають до того, що там, де педагог завжди напружений, у поганому настрої не буде нічого цікавого або несподіваного. Діти чекають на неймовірні враження та позитивні емоції, які надасть їм педагог,  чекають на зустріч з успішною, впевненою в собі особистістю.       Весь час знаходитися в стані емоційного підйому дуже складно, але професійна людина повинна вміти розподіляти свої емоції.       Визначте для себе формулу успіху: «Учитись легко, коли вчитись цікаво».  В основу  роботи доцільно  покласти такі ідеї: 1) Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим, захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравих образів. 2) «Учень — це не посудина, яку треба заповнити, учень — факел, який треба запалити» (стародавня мудрість). 3) Заняття повинні бути насичені практичною діяльністю та наочністю. Усвідомте! Сприяють успіху заняття: • добре знання  педагогом матеріалу; • продуманий план заняття; • почуття «фізичної» розкутості, свободи; • правильний вибір методів та прийомів навчання; їх різноманітність;     цікавість викладу; • емоційне ставлення педагога до матеріалу, що викладається; багатство інтонацій, виразна міміка, образна жестикуляція; • виражена зацікавленість педагога в успіхах своїх вихованців.          Педагог, що проводить сучасне заняття, порівнює кожну дитину не з іншими, а тільки з самим  вихованцем, заохочуючи кожен крок на шляху до вдосконалення особистості.     На сучасному занятті формується толерантність до чужої думки, до іншої точки зору. Сучасний педагог переконаний сам і прагне переконати  вихованців, що не існує такої проблеми, яку дозволено розв’язати за рахунок інших людей. Бо особистість людини, життя людини – найцінніший скарб для всього людства.                                                 Заповіді педагога: *      Якщо ти не вмієш тремтливо та зворушливо любити і поважати своїх близьких, то тобі перш ніж іти працювати у позашкільний заклад, необхідно освоїти цю важливу духовну умову та якість, без яких педагога не існує. * На великому аркуші паперу випиши всі свої професійні та людські недоліки. Посиль роботу над собою і з накопиченням досвіду, мудрості, знань, емоційних почуттів обережно приступай до їх викреслення. * Якщо ти не вмієш утримувати дисципліну в групі, то про інші твої таланти вихованці не узнають. * Без педагогічних вимог - успіхів у вихованні та навчанні не досягнути, без авторитету не працюють педагогічні вимоги, авторитет неможливий без любові до свого предмету, дітей, світу; любов неможлива без розумної вимогливості, вимогливість лежить в основі педагогічних вимог – коло замкнулося! * Якщо ти мало думаєш, смієшся, відчуваєш, допомагаєш, граєш, твориш –  як же  ти зможеш навчити всьому цьому інших? *  Педагог - професія цілодобова і якщо не навчишся відволікатися, захоплюватися, мати інші творчі інтереси, то що ж в нас буде цікаво дітям?

                         Методичні рекомендації

            щодо організації роботи на занятті

                

  Заняття — основна форма навчання в позашкільному навчальному закладі.  Через нього проходять усі діти.  І треба , щоб воно обов’язково було  сучасним,  методично грамотним, цікавим.

   Навчально-виховний процес у позашкільних закладах відрізняється від шкільного: метою, змістом, формами, використанням нестандартних методів і прийомів роботи, атмосферою доброзичливості і можливістю самостійного вибору  дитиною напрямів діяльності.

    Заняття в гуртку - та навчальна ситуація, той «сценічний» майданчик», де не тільки викладаються знання, а й розкриваються, формуються та реалізуються особистісні особливості вихованців.

    Враховуючи специфіку роботи в гуртках ,кожен керівник вишукує, випробує власні знахідки, що відповідають його напряму роботи, його вихованцям.

    Однак, є загальні вимоги до організації і проведення занять, яких потрібно дотримуватися.

    

                   Основні вимоги до якісного сучасного заняття

- науковість - використання новітніх досягнень науки, передової педагогічної практики;

- системність - побудова заняття на основі закономірностей навчально-виховного процесу; зв'язок з раніше отриманими знаннями та вміннями, опора на вже досягнутий рівень розвитку вихованців;

- оптимальність - реалізація на занятті в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів та правил; забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності вихованців з урахуванням їх інтересів, нахилів, потреб;

- ефективність - ефективне використання педагогічних засобів; зв’язок з життям, особистим досвідом дітей; формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності; формування уміння вчитися;

- можливість відтворення.

                            Схема-конспект гурткового заняття

Тема заняття

Мета заняття (навчальна, розвивальна, виховна)

Завдання заняття (бажано)

Методи (бажано)

Тип заняття (засвоєння нових знань, умінь та навичок; формування практичних умінь та навичок; застосування вмінь та навичок; узагальнення; комбінований)

Вид заняття

Форма заняття

Міжпредметні зв’язки (бажано)

Обладнання: таблиці, плакати, посібники, схеми, моделі, роздатковий матеріал, демонстраційний матеріал, діаграми,  література тощо.

Очікуваний результат (бажано)

                              Хід заняття

(його структура залежить від типу заняття)

І. Вступна частина

— повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів;

— актуалізація опорних знань;

— мотивація навчальної діяльності гуртківців.

II. Основна частина

— висвітлення керівником матеріалу нової теми;

— оволодіння новими теоретичними та практичними знаннями;

— залучення учнів до самостійного осмислення нового матеріалу, самостійна робота;

— підведення гуртківців  до узагальнень, висновків.

III. Заключна частина

— обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок;

— загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів;

— повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є);

— рекомендована література (якщо є).

                 Коментарі до кожного пункту схеми, які повинні бути відображені при плануванні, оформлені конспекту та проведенні заняття.

       Тема заняття. Формулювання теми має стосуватися фактичного матеріалу заняття, викликати інтерес до почутого. Тема, яка пропонується вихованцям може відрізнятися від теми, записаної в плані за стилем (художній – діловий). Тема повинна чітко, лаконічно, емоційно виражати стислий зміст заняття.

       Мета заняття - основа ефективної діяльності педагога та учнів, що визначає характер їх взаємодії. Вона реалізується в спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. В меті заняття формулюється  результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і, якщо вона визначена нечітко, чи педагог погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективності заняття важко досягти.

       Перш ніж сформулювати триєдину мету заняття, педагог повинен знайти відповіді на питання:

- чого має навчити це заняття?

- як допоможе навчальний матеріал в розвитку вмінь та навичок вихованців?

- як вплине на погляди, переконання, почуття, над чим примусить замислитися?

- яке значення цього заняття в загальному процесі освіти і виховання?

     Мета заняття: навчальна, розвиваюча, виховна.

       Навчальна мета (навчити, познайомити) - передбачає формування практичної діяльності, уміння аналізувати, спостерігати. Спрямована на активізацію уяви та фантазії.

       Типові формулювання:

- навчити, дати уявлення, пояснити, учити, розповісти, розкрити …

- познайомити з інформацією, умовами тощо…

- проконтролювати засвоєння певних (таких) вмінь та навичок, вивчених на попередніх заняттях…

- сформувати (закріпити) певні (такі) навички та вміння… по даному матеріалу (на матеріалі цього заняття)…

- розширити або/і поглибити (збагатити) знання (конкретно названі)…

- узагальнити знання, одержувані з різних джерел (в тому числі самостійно)…

      Розвиваюча мета (розвинути) – спрямована на розвиток творчого потенціалу.

Типові формулювання:

- розвинути (розкрити) здібності, уяву, пам’ять, увагу…

- розвивати почуття (кольору, світу…)

- формувати практичні навички та вміння…

- удосконалювати вміння та навички…

- забезпечити в ході заняття (розвиток мови учнів, поповнення словникового запасу, оволодіння…)

Виховна мета (виховати) – спрямована на виховання загальнолюдських цінностей, нових ідей та образів.

Типові формулювання:

- виховувати почуття…

-  прищеплювати…

- сприяти в ході заняття вихованню певних (таких) якостей (понять)…

- для рішення завдань (естетичного, морального, духовного …) виховання …

- з метою рішення завдань (громадянського …) виховання …

- викликати інтерес до інформації , людей, умов взаємодії…

- залучити, заохотити, зміцнити інтерес…

- викликати неприйняття…

Завдання (бажано)

Типові формулювання загального характеру:

- відпрацювати навички…

- виконати операції мислення: пізнання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу, оцінки.

    

Навчальні завдання:

• проконтролювати ступінь засвоєння основних умінь і навичок, а також вивчених і сформованих на попередніх заняттях;

• забезпечити засвоєння наступних  завдань…

• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спеціальні вміння й навички, як…;

• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спільні навчальні вміння   й  навички, як… на матеріалі даного заняття.

Розвивальні завдання:

• для вирішення завдання розвитку у вихованців… в ході заняття забезпечити виконання таких завдань…

Виховні завдання:

• сприяти в ході заняття  формуванню світогляду ;

• формування екологічного (естетичного…) виховання;

•  формувати в дітей загальнолюдський світогляд.

                                                  Методи

Метод – це «шлях до досягнення мети», спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого.

Основні методи:

За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:

— словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);

— наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);

— практичні (практична робота,  навчальні вправи, ігрові вправи,

екскурсія, похід тощо)

Методи стимулювання інтересу до навчання: пізнавальні ігри, створення цікавої ситуації, створення ситуації успіху, реалізація виховного потенціалу, ситуації неуспіху, емоційних переживань.

Методи стимулювання обов’язку відповідальності:

1. Формування переконань у соціальній та особистісній важливості.

2. Висування вимог.

3. Вправи для виконання вимог.

4. Змагальність, заохочення, покарання.

Прийом – частина методу, засіб педагогічних дій у певних умовах. Прийоми не мають самостійної педагогічної задачі.

                                              Типи занять

     У центрі уваги позашкільної освіти стоїть особистість дитини з її потребами і інтересами. Тому, краще за все вирішує проблему проведення заняття особистісноорієнтований підхід.

     Заняття в гуртку є особистісноорієнтованими, спрямовані на покращення якості дитячого життя на основі творчості вихованців і педагогів, принципів самореалізації, максимального збільшення соціального досвіду дитини; духовної єдності особистості  і колективу у спільній цікавій діяльності і відпочинку.

     В позашкільній педагогіці використовуються як шкільні типи занять та їх форми так і нетрадиційні.

    Кожне заняття має свою структуру. Тип заняття визначається наявністю та послідовністю структурних частин. Тип — це орієнтир, спрямованість, характеристика, обличчя.

                                       Класифікація типів занять:

- заняття засвоєння нового матеріалу (нових знань, умінь, навичок);

    - формування практичних умінь та навичок;

    -  застосування вмінь та навичок;

    -  узагальнення;

    -  контрольне (підсумкове);

    -  комбіноване.

                                       Форми організації занять

   Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності педагога та вихованців, яка здійснюється в певному режимі та по порядку.

Форми організації занять в позашкільній роботі:

- групові: ведеться робота з усією групою, викладається загальний матеріал. В межах групи можливо виділяти підгрупи.

-  індивідуальні: передбачено роботу з дітьми, які виявили особливі здібності, які претендують на роль солістів, виконавців головних ролей.

    У гуртках, де передбачена сумісна робота різновікового складу груп одного напрямку (вокальний,  хореографічний), передбачені обов’язкові зведені репетиції, ансамблева робота.

                                                Види занять:

ділова гра, змагання, театралізоване заняття, взаємонавчання вихованців, залік, творчий звіт, конкурс, рольова гра, концерт, конференція, семінар, екскурсія, салон, мандрівка, імпровізація тощо.

Міжпредметні зв’язки – зв'язок з якими видами мистецтва можна прослідкувати в ході даного заняття (світова, українська художні культури, музика, образотворче мистецтво, література…)

Обладнання:

-  посібники, газети, журнали, документи тощо;

-  дидактичний матеріал, наочний матеріал (схеми, моделі, плакати тощо);

- відеофільми, комп’ютерні диски, аудіо матеріали.

Обладнання повинне відповідати вимогам часу.

Очікуваний результат – які завдання мають бути вирішені, чого повинні навчитися вихованці.

                   

                         Хід заняття  (структура заняття)

      Структура - поєднання, взаємозв'язок елементів і частин заняття.                                        

                           Структура залежить від типу заняття.

В структурі заняття можна виділяти дві частини:

• постійну (загальну);

• змінювану.

І. Вступна частина.

Організаційний момент - перевірте готовність дітей до заняття,  підтримуйте порядок і дисципліну протягом усього заняття.

Повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів.

Тема, мета заняття повинні оголошуватися обов’язково, назва теми, мета, завдання мають бути адаптованим до сприйняття дітей.   

* Поясніть важливість теми.

* Зробіть мету заняття метою вихованців.

* Формуйте мету, орієнтуючись на потреби та інтереси вихованців.

* Формулюйте конкретні навчальні завдання, якими повинні оволодіти учні.

* Нагадуйте тему, мету і завдання протягом заняття.

* Концентруйтесь на знаннях і уміннях, що відповідають інтересам і потребам вихованців.

Актуалізація опорних знань.

Визначте поняття, які треба активізувати у свідомості дітей, щоб підготувати до сприйняття нового матеріалу.

Мотивація навчальної діяльності гуртківців.

При побудові заняття необхідно враховувати три види мотивації:

     Соціальну — підняти авторитет дитини серед товаришів, похвалити за старанність у роботі тощо.

     Прагматичну — посилити увагу до дисципліни,  інформації, яка буде потрібна при вступі до ВНЗ, при придбанні спеціальності тощо.

     Змістовну - застосування знань у нестандартних ситуаціях, пізнавальні спори, введення учнів у проблемні ситуації.

II. Основна частина

-  перевірка в дітей знань та вмінь, які вони вже мають для підготовки до вивчення нової теми;

-  висвітлення керівником матеріалу нової теми (ознайомлення з новими знаннями та вміннями, показ зразка формування);

- оволодіння вихованцями новими теоретичними та практичними знаннями (вправи на освоєння нових знань, умінь, навичок за зразком);

-    залучення вихованців до самостійного осмислення нового матеріалу, самостійна робота (перенос засвоєних знань, умінь, навичок у подібну ситуацію, завдання творчого характеру);

-   підведення гуртківців  до узагальнень, висновків.

Засвоєння нових навчальних компетентностей:

• нові поняття, терміни, способи їх засвоєння;

• визначення пізнавальних навчальних задач заняття (про що діти повинні дізнатись і що засвоїти);

• самостійна робота та її зміст;

• проблемні та інформаційні питання;

• варіанти вирішення проблеми;

• варіанти закріплення вивченого матеріалу.

Формування навчальних способів діяльності:

• конкретні вміння й навички для відпрацювання;

• види самостійних робіт і вправ;

• способи «зворотного» зв'язку з вихованцями.

III. Заключна частина (підведення підсумків заняття)

- обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок;

-  загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів;

-  повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є);

-  рекомендована література (якщо є).

                                          Рекомендації

    Яким повинно бути заняття, щоб вихованці сказали: «Я біжу на заняття гуртка!» Безумовно - цікавим, таким, що пробуджує розум та уяву, розширює світогляд. Тому доречно  використовувати в роботі інтерактивні методи навчання, ігрову діяльність, адже вони мають багато переваг:

• у роботі задіяні всі діти;

• вихованці вчаться працювати у групах (командах);

• формується доброзичливе ставлення до опонента;

• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

• створюється «ситуація успіху»;

за короткий час опановується більше матеріалу;

• формуються навички толерантного спілкування; уміння аргументувати свою точку зору, знаходити рішення проблеми.

1.   Допомагайте вихованцям ставити перед собою реалістичні завдання.

* Заохочуйте дітей, що ставлять перед собою досяжні завдання,

щоб ускладнювати їх згодом.

* Коли вихованці ставлять перед собою нереально високі завдання, пропонуйте їм альтернативу.

              Як найчастіше ставте вихованців у ситуацію вибору.

2. Допомагайте вихованцям бути відповідальними за успіхи та прорахунки.

* Після виконання завдань попросіть їх розповісти, що було особливо важко,  як вони з цим справилися.

* Обговорюйте причини не тільки успіхів, але і невдач.

3. Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного вихованця.

* Вибирайте такі завдання, при виконанні яких вихованці частіше домагаються успіхів, ніж невдач.

* Якщо у вихованців виникають проблеми, розподіліть матеріал на дрібні частини.

4. Робіть аудиторію та заняття більш привабливими та цікавими.

5. Пов'язуйте інформацію з життєвим досвідом вихованців.

    Намагайтеся оцінювати подачу будь-якого навчального матеріалу з позиції дитини, тоді народжуються заняття, на яких дітям працювати легко, бо всі структурні компоненти підпорядковуються віковим особливостям: фізична спроможність, емоційне сприйняття навколишнього світу, мовленнєвий розвиток, прагнення отримувати нові знання.

    Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити та приймати  нестандартні рішення, висувати оригінальні ідеї. Тому пропонуйте вихованцям різноманітні завдання, що стимулюють розвиток їх творчих здібностей. Дітям подобаються такі види діяльності, які дають  матеріал для роздумів, фантазування, можливість проявляти ініціативу й самостійність, спілкуватися, спільно приймати рішення, робити вибір і відповідати за нього.

  Сучасне заняття в позашкільному навчальному закладі повинне бути здоров’язберігаючим, тобто мають бути створені  належні умови для його проведення. Ці умови полягають у:

-  використанні   елементарної діагностики втомлюваності вихованців на занятті;

- зменшенні втоми в дітей;

-  створенні необхідного психологічного клімату;

- здійсненні індивідуального та диференційованого підходу в процесі навчання;

- дотриманні санітарно-гігієнічних умов реалізації навчально-виховного процесу.

     Використання елементарної діагностики втомлюваності вихованців на занятті – це порівняльний аналіз виразу облич дітей, використання методу кольорової діагностики, оцінка часу виконання вихованцями певного виду завдань тощо.

     Зменшення втоми дітей – використання дидактичних ігор, інтерактивної діяльності (робота в групах, парах, трійках); включення в заняття динамічних пауз, фізкультхвилинок; використання творчих завдань; введення мистецького матеріалу, застосування якого  благотворно впливає на емоційну сферу; емоційна подача навчального матеріалу; використання наочності, гумору тощо.

      Створення психологічного клімату – доброзичливе відношення до вихованців; включення в навчальний процес життєвого досвіду дітей; створення «ситуації успіху» тощо.

    Важливим фактором успішного навчання є емоційний стан дитини. Треба знати те, чим живе дитяча душа. Плануйте різноманітні види роботи на занятті. Допомагайте дитині розкритись.

    Наприклад, педагог будь-якого гуртка може запропонувати вихованцям намалювати щастя й горе, важку працю й веселе свято, любов і розлуку, а потім мотивувати свої бачення цих понять,поділитися  враженнями та мріями. Малюнки й пояснення їхніх авторів розповідають багато. Педагогу треба проаналізувати ці роботи, зробити висновки, аби дитині було комфортніше в сім'ї , на заняттях в гуртку, допомогти позбутись комплексів, підтримати політ фантазії.

     Здійснення індивідуального та диференційованого підходу в процесі навчання – це використання відповідних педагогічних технологій, форм, методів; обов’язковість диференційованих завдань тощо.

     Дотримання санітарно-гігієнічних умов реалізації навчально-виховного процесу – це виконання норм освітлення, вологості, температури повітря; організація динамічних, ігрових, танцювальних перерв тощо.

                                              Поради педагогам.

     Приходячи на заняття, педагог повинен забувати свої негаразди та труднощі. Якщо цього не робити, то діти перестають реагувати на «холодного  викладача». Вони звикають до того, що там, де педагог завжди напружений, у поганому настрої не буде нічого цікавого або несподіваного. Діти чекають на неймовірні враження та позитивні емоції, які надасть їм педагог,  чекають на зустріч з успішною, впевненою в собі особистістю.

     Весь час знаходитися в стані емоційного підйому дуже складно, але професійна людина повинна вміти розподіляти свої емоції.

     Визначте для себе формулу успіху: «Учитись легко, коли вчитись цікаво».

В основу  роботи доцільно  покласти такі ідеї:

1) Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим, захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравих образів.

2) «Учень — це не посудина, яку треба заповнити, учень — факел, який треба запалити» (стародавня мудрість).

3) Заняття повинні бути насичені практичною діяльністю та наочністю.

Усвідомте!

Сприяють успіху заняття:

• добре знання  педагогом матеріалу;

• продуманий план заняття;

• почуття «фізичної» розкутості, свободи;

• правильний вибір методів та прийомів навчання; їх різноманітність;     цікавість викладу;

• емоційне ставлення педагога до матеріалу, що викладається; багатство інтонацій, виразна міміка, образна жестикуляція;

• виражена зацікавленість педагога в успіхах своїх вихованців.

Ускладнюють проведення уроку:

• невпевненість педагога у своїх знаннях і «вчительських силах»;

• байдуже ставлення до всього, що відбувається на занятті;

• нестабільна композиція уроку;

• одноманітність методів навчання;

• монотонність і сухість при викладі матеріалу; скутість рухів;

• відхід від теми уроку, захоплення сторонніми, не пов'язаними з темою й завданнями уроку питаннями.

    На сучасному занятті повинні бути активними і педагог, і вихованці.

    Мету заняття мають усвідомити педагог і діти, вони важливі для кожного.

    На сучасному занятті педагог не просто передає вихованцям готові знання, а організує діяльність для самостійного опанування ними змісту та формування навичок використання знань на практиці.

    Педагог навчає дітей учитися, спілкуватися з іншими людьми, готує до життя, тобто створює умови для творчої самореалізації особистості.

    На сучасному занятті переважають новітні освітні технології та інтерактивні форми навчання.

   Педагог, що проводить сучасне заняття, порівнює кожну дитину не з іншими, а тільки з самим  вихованцем, заохочуючи кожен крок на шляху до вдосконалення особистості.

   На сучасному занятті формується толерантність до чужої думки, до іншої точки зору. Сучасний педагог переконаний сам і прагне переконати  вихованців, що не існує такої проблеми, яку дозволено розв’язати за рахунок інших людей. Бо особистість людини, життя людини – найцінніший скарб для всього людства.

Заповіді педагога:

*      Якщо ти не вмієш тремтливо та зворушливо любити і поважати своїх близьких, то тобі перш ніж іти працювати у позашкільний заклад, необхідно освоїти цю важливу духовну умову та якість, без яких педагога не існує.

* На великому аркуші паперу випиши всі свої професійні та людські недоліки. Посиль роботу над собою і з накопиченням досвіду, мудрості, знань, емоційних почуттів обережно приступай до їх викреслення.

* Якщо ти не вмієш утримувати дисципліну в групі, то про інші твої таланти вихованці не узнають.

* Без педагогічних вимог - успіхів у вихованні та навчанні не досягнути, без авторитету не працюють педагогічні вимоги, авторитет неможливий без любові до свого предмету, дітей, світу; любов неможлива без розумної вимогливості, вимогливість лежить в основі педагогічних вимог – коло замкнулося!

* Якщо ти мало думаєш, смієшся, відчуваєш, допомагаєш, граєш, твориш –  як же  ти зможеш навчити всьому цьому інших?

*  Педагог - професія цілодобова і якщо не навчишся відволікатися, захоплюватися, мати інші творчі інтереси, то що ж в нас буде цікаво дітям?

Активізація

розвитку пізнавальних процесів вихованців

через нестандартні форми і методи

проведення занять

Відомо, що будь-яке гурткове заняття – це складне педагогічне явище, витвір таланту кожної особистості, де є змога щоразу показувати зразки засвоєння гуртківцями знань, умінь та навичок.

Кожне гурткове заняття – це окрема вистава, де режисером є саме керівник гуртків, а гуртківці – актори, які творять у міру можливості це дійство.

Гурткові заняття, які не вкладаються (повністю або частково) в межі виробленого та сформульованого дидактикою, на яких керівник гуртків не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів роботи - нестандартні.

Таке гурткове заняття – передусім, творчість, самобутність, навіть мистецтво керівника гуртка, педагога – майстра, який застосовує власні нетрадиційні форми роботи з гуртківцями, використовує індивідуальні, часто саморобні (і тим найбільш корисні для гуртківців) дидактичні матеріали, дедалі більше урізноманітнюючи  й удосконалюючи їх. Для таких занять характерними є інформаційно-пізнавальна система навчання, оволодіння готовими знаннями, пошук нових, розкриття внутрішньої сутності явищ через гру, диспут. Велике значення відіграє емоційна сфера дитини, розвиток її природних задатків, удосконалення здібностей.

            Джерелом підвищення ефективності гурткового заняття є інтерес до навчання, самостійна робота, вміле використання наочності, дидактичного, роздавального матеріалу, диференційований підхід. Кожне заняття повинно бути неповторним і укладатися в пам'яті дитини, вчити мислити, збагачувати мовлення, формувати особисту думку.

Зростаючі вимоги до якості знань гуртківців спонукають керівників гуртків шукати нові форми й методи роботи, які допомогли би будувати навчальний процес на основі найбільшої активізації пізнавальної діяльності гуртківців. Починаючи з емоційно цікавого матеріалу, поступово керівник підводить гуртківців до необхідності знати закономірності, виділити головне. Керівнику потрібно звертати увагу на запитання на зразок «Що?», «Де?», «Коли?», частку заняття віддавати на пошуки відповідей на запитання «Чому? Для чого? З якої причини? До чого це призвело?». Ось саме тут у гуртківців починає народжуватися думка. Інтерес до гурткового заняття з'являється лише тоді, коли гуртківці мають змогу виявити на занятті й поза ним свої знання, вміння, власну думку.

Звісно, нестандартні гурткові заняття незвичайні по задуму, структурі, організації, методиці проведення, більше подобаються гуртківцям, ніж постійні за структурою і режимом роботи заняття. Тому практикувати такий вид діяльності потрібно кожному керівнику гуртків.

Особливість нестандартних гурткових занять полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в гуртківців, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню.  

Успіх організації нестандартного гурткового заняття під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить  від того, як засвоєні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жести, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі і т.д. А саме такі якості допомагають будь-яке гурткове заняття зробити нетрадиційним.

Найпоширеніші нестандартні форми гурткових занять

Заняття фантазії і мислення

Тільки поєднання ерудиції з вільним володінням розумовими, аналітичними діями приносить успіх.

Тому паралельно з розширенням світогляду школярів необхідно працювати над опануванням чотирьох основних розумових дій:

• порівняння;

• абстрагування - конкретизація;

• аналіз - синтез;

• індукція - дедукція.

Це найкраще робити на нестандартних заняттях – заняттях фантазії і мислення.

З їх допомогою збагачується лексичний запас дітей, слова пасивної лексики переходять до активної, розвивається мислення та пізнавальна активність.

Дитячу фантазію можна розвивати, використовуючи хвилинки ерудита. Тільки не потрібно зупиняти дітей. Навчені мислити «правильно», ми так само вчимо мислити і творити дітей. Не варто їхні нестандартні думки сприймати як дурниці, що не заслуговують на увагу.

Під час виконання деяких завдань доцільно застосовувати парну та групову форми роботи.

У молодшому шкільному віці думки часто зароджуються лише завдяки діалогу, який виникає в ході обговорення.

Вихованці виконують разом посильне для них завдання і повідомляють про результат своєї роботи.

Заняття-інтелектуальна розвага

Завдання занять-інтелектуальних розваг:

• перевірка кмітливості, ерудиції вихованців;

• активізація розумової та пізнавальної діяльності;

• задоволення і радість від інтелектуальної розваги.

Добираючи інтелектуальні розваги, слід враховувати вікові особливості дітей, їх попередню освітню підготовку; не залишати поза увагою інтерес до різного роду телетурнірів, вікторин, конкурсів тощо. В більшості випадків при проведенні інтелектуальних розваг із вихованцями необхідно користуватися різноманітними малюнками, схемами, таблицями та іншим яскравим ілюстративним матеріалом.

Загальні правила та ігрові дії повинні бути добре знайомі або в доступній формі доведені до виконавців.

Але найголовніше: розвага повинна залишатися розвагою й в жодному разі не повинна перевантажувати вихованців.

Це залежить від педагога, його вміння збуджувати в кожного учасника первинний Інтерес, надавати розвагам характеру «Турнірів ерудитів», «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», «Брейн-ринг» тощо.

Бажання досягти перемоги стимулює активність, доведення розпочатої справи до кінця, пошуку виходу зі «скрутного» становища. У розвагах з вихованцями повинні бути хитрість, загадковість, видумка, забава, які вимагають зосередженості, обдумування, зіставлення мети з кінцевими результатами.

Заняття-екскурсія

Екскурсію варто розглядати як організаційну форму навчання. Саме слово «екскурсія» (лат. «вибігаю») вказує на те, що навчальне заняття проводиться поза навчальним закладом, в природі, на виробництві, в музеї, на виставці тощо.

Основний метод навчання - спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням педагога з бесідою, демонструванням певних об'єктів, зі збиранням матеріалу для гербаріїв і колекцій, з виконанням робіт практичного і дослідницького характеру.

Етапи заняття-екскурсії:

* підготовка керівника гуртка до екскурсії;

* підготовка вихованців до екскурсії;

* проведення екскурсії;

* підсумки екскурсії.

Екскурсії ілюструють словесні образи й створюють повніше уявлення про предмети та явища навколишнього світу. Різноманітні спостереження в природі сприяють збагаченню лексичного запасу дітей та розвитку їхнього мовлення.

У сприйманні об'єктів екскурсій беруть участь різні органи чуттів. Це сприяє досконалішому вивченню спостережуваних предметів і явищ, а також розвитку самих органів чуттів.

Спілкування з природою викликає прагнення у дітей молодшого шкільного віку не тільки глибше пізнавати, а й охороняти, збагачувати її, виховує їхні естетичні почуття і смаки. Під час екскурсії дитячий організм загартовується й зміцнюється фізично.

Заняття-гра

Усі діти люблять гратися, змагатися, уявляти себе казковими героями, зображувати рослини, тварини, різні явища. І цю любов до гри можна з успіхом використати в навчанні. Граючись, діти із задоволенням вчаться, легко запам'ятовують нову інформацію, не відчувають труднощів при ознайомленні зі складними абстрактними поняттями.

Заняття-ігри та успішно застосовуються при вивченні майже всіх шкільних предметів та на заняттях в позашкільних закладах. Вони є цінним засобом виховання і розвитку, активізують психічні процеси, викликають у дітей живий інтерес до процесу пізнання, виробляють у них активну життєву позицію, привчаючи до колективних та індивідуальних форм роботи.

Заняття-подорож

Заняття-подорож можна впроваджувати на заняттях різних гуртків, зокрема на гуртках образотворчого мистецтва, художнього читання, музики тощо.

Організація і проведення ігор-подорожей має відповідати певним вимогам, зокрема:

- чітке формулювання виховної мети гри-подорожі та підпорядкування її змісту діяльності на всіх етапах проведення гри;

- розробка маршруту і складання карти гри-подорожі;

- попередній підбір і виготовлення необхідних атрибутів (ігровий реквізит, маршрутний лист, ілюстративний матеріал);

- використання під час гри-подорожі різних форм виховної роботи (бесіди, конкурси) задля оптимізації виховного впливу в цілому;

- обов'язкове узгодження складності запитань та часового регламенту з віковими можливостями вихованців;

- залучення до підготовки і проведення абсолютно всіх вихованців, з метою активізації творчого потенціалу кожної дитини.

Заняття-конкурс

Заняття-конкурс ґрунтується на творчій діяльності вихованців. Можна проводити конкурси на краще декламування авторських віршів, пісень, складених легенд, казок, оповідань тощо. Кожна дитина має право взяти участь у конкурсі.

Серед дітей обирається спеціальне журі, яке оцінює і коментує якість виконання певних творів. Слідкує за тим, щоб висловлювання членів журі не були занадто суб'єктивними. Для цього керівнику гуртка доцільно роз'яснити критерії оцінювання: чітка дикція, виразність виконання, зміст твору, його оригінальність.

На цих заняттях конкурсанти зазнають радість творчості, а їхні судді матимуть можливість проявити самостійність, уміння оцінювати почуте та грамотно висловити судження.

Важливо, щоб склад журі на різних етапах змінювався (з виховної точки зору).

Оцінюючи творчість дітей, треба бути дуже об’єктивними, щоб не образити їх необережною реплікою.

Заняття  з груповою формою роботи

Для підвищення ефективності занять слід використовувати методику організації групової навчальної роботи. Групова форма навчання корисна як для слабких, так і для сильних вихованців. Слабкі збагачуються новою інформацією, мають можливість одержати додаткове пояснення. Завдяки контролю сильних вони роблять менше помилок. А сильні цим самим перевіряють і зміцнюють свої знання. Поділ на групи слід здійснювати, враховуючи індивідуальні особливості та навчальні можливості кожного вихованця.

Групи необхідно створювати гомогенні (однаковий рівень знань) і гетерогенні (різний рівень підготовки). Гетерогенну групу очолює консультант, функції якого - навчати й перевіряти. В його обов'язки входить систематично консультувати вихованців своєї групи з незрозумілих для них питань; він керує пізнавальною діяльністю мікроколективу, проводить усну перевірку знань. Консультантом може бути той вихованець, який швидше за інших засвоює навчальний матеріал, виявляє відповідальне ставлення до навчання, вміє дохідливо пояснювати матеріал, об'єктивний в оцінці знань, вимогливий до себе.

При формуванні груп необхідно враховувати психологічну сумісність дітей і бажання працювати разом.

Заняття-вікторина

Заняття-вікторину можна проводити в кінці вивчення всієї теми з метою підсумовування відомостей про вивчений матеріал.

Умови вікторини можна розробляти разом з усіма вихованцями.

Зазвичай вихованці поділяються на кілька команд: по рядах або вибірково. Утворюються групи дітей, які й змагаються між собою. Визначається кількість очок, одержаних за правильну відповідь, доповнення та ін. Для запису очок на дошці та спостереження за швидкістю реакції вихованців від кожної групи обирають по одному асистенту, які допомагають педагогу.

Заняття-вікторину може бути проведено як з попередньою підготовкою, так і без неї. У першому випадку вихованці заздалегідь знають тему вікторини.

Заняття-вікторину іноді можна проводити й за спеціально заготовленими запитаннями з метою закріплення теми, що вивчається. Тоді він проходить на зразок телевізійної передачі «Що? Де? Коли?».

Заняття - «Круглий стіл»

Бесіда за «круглим столом» є невимушеною, що створює умови для комфортного і неформального спілкування в групі.

Можливість висловитися кожному вихованцю стимулюється на заняттях такого типу не тільки завдяки особливому, довірливому тону педагога, а й навіть нетрадиційному зміщенню парт (у формі кола), що дозволяє кожному бачити всіх.

Під час бесіди вихованці можуть звертатися безпосередньо до когось із присутніх, дивлячись на нього і називаючи Його ім'я (на традиційних заняттях так не прийнято).

Ведучим «круглого столу» можуть бути не тільки педагог, а й хтось із вихованців. Як і на інших заняттях, тут можуть виникнути цікаві дискусії.

У кінці заняття ведучий дякує учасникам «круглого столу» за бесіду.

Така форма заняття допоможе активізувати пасивних вихованців, а також виховати культуру спілкування.

Заняття-дискусія

Диспут, дискусія, розгляд, дослідження - це обговорення спільного питання. Дискусія включає три компоненти:

1. Пізнавальний (включає знання про предмет, що викликає суперечку, і проблемну ситуацію, яка виникла).

2. Операційно-комунікативний (означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної ситуації),

3. Емоційно-оціночний (включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки).

Види дискусії:

• спонтанна дискусія (виникає в ході спільного вирішення проблеми всіма учнями чи групою вихованців),

• заздалегідь запланована дискусія (для цього діти попередньо ознайомлюються з предметами дискусії й відпрацьовують відповідну літературу);

• дискусія-діалог (2 вихованці), групова дискусія (3 і більше учасників).

Вимоги до дискусії:

• Проблема повинна відповідати вікові й накопиченому досвідові.

• Вихованцям необхідно володіти темою, яка ґрунтується на знаннях, вмінні, досвіді.

• Дискусія повинна розвиватися з основних питань і нести в собі суть протиріччя.

Дискусія — це один із методів розвитку творчого мислення із застосуванням теоретичних знань.

У процесі дискусії вихованці вчаться переконливо викладати свої думки, а також і володіти собою, спілкуватися з товаришами.

Для підтримки дискусії педагог повинен проявити такт і не засуджувати вихованця за неправильно висловлену думку; слід зупинити бажаючих посміятися над виступаючим.

Педагог не повинен спішити сам виправляти помилки, а краще запросити до нього вихованців, запропонувавши висловити свою думку з певного питання.

Заняття-імпровізація

Такий вид заняття, як заняття-імпровізація може використовуватись в різних напрямках роботи.

Імпровізація — це ні в якому разі не «спонтанність» проведення. А навпаки — це дуже добре сплановане заняття складного характеру, хід якого передбачає використання прийомів і методів, при яких можливі декілька варіантів проведення подальшої роботи будь-якого етапу заняття.

Заняття-імпровізація складне в підготовці для педагогів-початківців. Складність — у досягненні мети заняття, яка запланована на його початку. Тут необхідне віртуозне керівництво, щоб вибір дітей, передбачення їхніх відповідей не завели хід заняття в небажане русло.

Педагогу необхідно визначитися з вибором педагогічної технології, від якої автоматично залежить і вибір форми організації заняття. Заняття-імпровізація «співпрацює» з технологією «створення ситуації успіху».

Мета нестандартних гурткових занять — це вироблення окремих умінь, навичок, а також повне врахування вікових особливостей, інтересів, схильностей, здібностей кожного гуртківця. Головні елементи традиційного заняття — сприймання нових знань, їх засвоєння, узагальнення й застосування — присутні й на нестандартних заняттях, але в незвичайних формах.

      Найбільш вдало буде використано нестандартне заняття на гурткових заняттях, де метою заняття є закріплення навчального матеріалу, тому що це заняття, наприклад, можна  провести у вигляді конкурсу чи заняття -КВК, тоді вихованці не будуть примушені керівником гуртків згадувати матеріал, який вивчали на попередніх заняттях, а згадуватимуть для того, щоб перемогти  своїх суперників – різна мотивація гуртківців. Вони підсвідомо будуть згадувати попередній матеріал.

        Сьогодні заняття має посісти місце допоміжної форми навчального процесу, де керівник гуртків виконуватиме роль консультанта, методичного чи наукового керівника, контролера. Саме перехідною ланкою від авторитарного заняття до керованої керівником гуртків самоосвіти гуртківців, можливо, стане нестандартне гурткове заняття, що нині перебуває в центрі уваги.

Ідея гуманістичного виховання в теорії і практиці В. О. Сухомлинського.

                

Систему В.О. Сухомлинського без перебільшення можна назвати універсальною щодо широти охоплення системотворчих феноменів та глибини й переконливості інтерпретації їх причинно - наслідкових зв'язків.

Незважаючи на багатоаспектність феноменів, що є предметом аналізу, вони підпорядковані найголовнішому - реалізації у вихованні гуманістичної ідеї, яка пронизує всю теорію й практику В. О. Сухомлинського як педагога.

Можливо, саме завдяки цьому будь-який його твір, незважаючи на складність, глибинність порушених у ньому проблем, читається легко, як художньо довершена проза чи навіть поезія.

Звернення до серця і розуму дитини, а не намагання повчати, вказувати їй, розпоряджатися нею, є найкращим психологічно довершеним інструментом, котрий завжди спрацьовує, викликає відгук дитячої душі, бажання стати кращим. Таким чином відбувається не лише вплив учителя на вихованця, а й поєднання їхніх прагнень, зусиль у спільну дію, виникає об'єднуючий мотив, який забезпечує гуманні стосунки вихователя і дитини, їх суб'єкт-суб'єктну педагогічну взаємодію.

 Гуманізм педагогічної системи Сухомлинського ґрунтується на положенні про самоцінність людини, її праві на свободу і гідність як неповторної індивідуальності. Він висунув і розвинув концепцію відносної автономії конкретної особи, її права на вибір на основі власної совісті.

Одне з найважливіших і водночас найскладніших завдань вихователя полягає у тому, щоб представити маленьку людину самій собі, допомогти розвиткові у ній внутрішнього бачення (ми б сказали — "себебачення") і на цій основі сприяти становленню її рефлексивних здатностей.

Визначним чинником, що зумовлює високу педагогічну культуру та ефективність системи Сухомлинського, є те, що він не лише глибоко розумів роль феномена рефлексії, а й мав виняткову здатність до рефлексії у міжлюдських стосунках. Це можна безпомилково відчути, вдумуючись у поради, з якими він неодноразово звертався до педагогів та учнів.

В одному з таких звернень до дітей читаємо: "Умій відчути поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини.

Ідея служіння людям, турбота про їх благополуччя, щастя, потреба постійно оберігати їх, особливо в годину важких життєвих випробувань — одна з найголовніших у творах Сухомлинського. В умінні "відчувати душу" іншої людини, у здатності розуміти її душевний стан педагог вбачав найціннішу рису моральності дитини. У книзі "Як виховати справжню людину" автор, звертаючись до дітей, писав: "Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи, тяжких переживань іншим людям. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити людину, в якої горе... Не будь байдужим".

Значний теоретичний і практичний інтерес для сучасної педагогіки становлять праці, ідеї В. О. Сухомлинського, в яких знаходимо глибоке обґрунтування суті педагогічних явищ, закономірностей, глобальних проблем.

Спинимось лише на деяких із них і передусім на тих, що найтісніше пов'язані з гуманізацією виховного процесу.

До таких належить проблема співробітництва. Незважаючи на те, що серед його праць ми не знаходимо спеціально присвячених темі співробітництва, однак сама ця ідея є однією з тих, що пронизують всю теоретичну і практичну спадщину видатного педагога.

Найбільш реально ідея співробітництва виступає  у винятковій увазі педагога до найчутливіших струн, настроїв, поривань, прагнень дитини. У цьому плані В. О. Сухомлинському найближчий за духом польський педагог-гуманіст Януш Корчак, котрий також беззастережно віддавав себе, своє серце і навіть життя дітям. Двох великих педагогів об'єднує глибоке проникнення в дитячий світ, любов і повага до них.

 Повага до особистості вихованця незалежно від його віку, визнання складності його внутрішнього світу і необхідності відповідального ставлення до долі дитини — переконлива характеристика гуманістичної спрямованості педагогічної системи Сухомлинського.

Обґрунтовуючи практичну необхідність гуманних взаємин між вихователем та дитиною, між самими дітьми і взагалі всіма учасниками виховного процесу, педагог переконливо показав, що найцінніше у дитини — її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, своєрідність здібностей, потенційних можливостей.

Вирішальний вплив на розвиток учнів (зокрема на їх моральний розвиток) має така організація виховання, за якої належна увага приділяється стимулюванню внутрішньої і зовнішньої активності школярів, їхній оптимальній участі у вихованні як спільній з учителем діяльності.

 Організований таким чином виховний процес, подібно до навчального, має ґрунтуватися на принципі проблемності. Це дає змогу кожному учневі бути не лише об'єктом виховного процесу, а й активним його учасником, суб'єктом виховної діяльності. При цьому забезпечуються умови, за яких кожен учень і колектив загалом мають широкі можливості брати участь у діяльності, в якій керівна роль належить педагогу. Це - самостійне оцінювання дій, вчинків, одне одного, орієнтацій, поглядів, уподобань, обмірковування і розв'язання посильних моральних проблем, пов'язані з цим дискусії, відстоювання власного погляду, прийняття рішень тощо. Такій самоактивності учнів Сухомлинський надавав особливого значення.

У ранньому віці закладаються основні напрями розвитку дитини як особистості, вимальовуються головні контури становлення її моральності. Звідси глибока впевненість Сухомлинського у винятковій ролі, яку відіграють мати й батько в долі дитини. Чи стане вона Людиною гідною, щасливою і чи принесе своїм життям щастя іншим людям, залежить від того, які зерна посіють батьки в душі дитини, чи зігріють вони її серце теплом любові, правди і справедливості. "Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. Я відразу бачу дитину, в якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано люблять одне одного. У такої дитини — мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердна віра в добро, віра в красу людську".

Одна з найважливіших гуманістичних ідей, що пронизують педагогічну систему Сухомлинського, полягає в запереченні, неприпустимості будь-якого насильства над дитиною, визнанні педагогом права учня бути суб'єктом виховного процесу, рівноправним, хоч і різнозобов'язаним (порівняно з педагогом) учасником, бути суб'єктом власної активності, носієм волі.

В. О. Сухомлинський говорить про психологічні умови розвитку відповідальності. Насамперед ідеться про емоційні переживання. Ласка, радість духовного спілкування з рідними, сердечність, близькість із матір'ю і батьком є джерелом повинності: "Свідомість обов'язку і вихованість дитини виявляються в тому, як вона бере до серця найтонші відтінки почуттів своїх рідних, як вона реагує на їхнє духовне життя".

Видатний педагог вважав, що найнеобхіднішою умовою виховання дитини є створення умов для її самоствердження, самовираження, самореалізації під час виконання обов'язку.

В. О. Сухомлинський розглядав відповідальність як внутрішню ознаку особистості, у якій гармонійно поєднуються особисте і суспільне. Він широко розумів предмет та інстанцію відповідальності дитини як майбутнього громадянина. Крім того, видатний педагог виділив психолого-педагогічні умови цієї ознаки в дітей, і тепер його погляди стали основою для перебудови в сім'ї та школі системи виховання відповідальності. Тільки створюючи відповідні умови для повноцінного морального самоствердження, самовираження і самореалізації школярів в обов'язках, можна забезпечити позитивні результати виховання у них цієї ознаки.

Глибокі знання природи людської психіки й побудована на засадах цих знань педагогічних "технологій" (того своєрідного педагогічного "ноу-хау" — "знаю як") забезпечували реальність і дієвість педагогічної системи Сухомлинського. Цю систему він моделював не за наперед складеними, надуманими схемами, а творив її, виходячи із знання сутності дитини як безмежно складної соціальної людської істоти: з безконечним розмаїттям і неповторністю її особливостей, властивостей, потенцій як уроджених, так і набутих, з її сильними і слабкими, гарними і не вельми привабливими, суперечливими властивостями.

В. О. Сухомлинський — педагог-реаліст, який розуміє і розкриває всю складність праці вихователя, що потребує повної самовідданості аж до самозречення, праці, що посильна лише людям талановитим, терплячим, наполегливим і вольовим. Вихователь — людина, якій, крім педагогічного таланту, великою мірою притаманна глибока і стійка потреба, вміння щиро любити дітей, шанувати їх і робити все для того, щоб виховати кожного з них справжньою Людиною.

Професійна компетентність педагога-позашкільника

Педагогічна майстерність - це знання                                                                    особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати і привести у рух.

                                                                А.С.Макаренко

     Педагогічна компетентність  керівника гуртка- це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

                Умови професійної компетентності

Психолого-педагогічні і спеціальні знання забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання.

Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях.

1. Уміння ''переводити'' зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання

2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.

3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов ; активізація особистості вихованця, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності

4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності педагога; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.

Аналітичні уміння складаються з таких умінь:

• аналізувати педагогічні явища, тобто розчленовувати їх на складові елементи (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву );
• осмислювати роль кожного елемента у структурі цілого і у взаємодії з іншими;
• знаходити в педагогічній теорії положення, висновки, закономірності, що відповідають логіці даного явища;
• правильно діагностувати педагогічне явище;
• формулювати стрижневе педагогічне завдання (проблему);
• знаходити способи оптимального вирішення його.

Прогностичні уміння пов'язані з управлінням педагогічним процесом і передбачають чітку уяву в свідомості педагога, який є суб'єктом управління, мету його діяльності, спрямовану на очікуваний результат.

Це:

• постановка педагогічних цілей і завдань;
• відбір способів досягнення цілей, завдань;
• передбачення результату;
• передбачення можливих відхилень і небажаних явищ;
• визначення етапів педагогічного процесу;
• приблизна оцінка передбачуваних витрат засобів, праці і часу учасників педагогічного процесу;
• планування змісту взаємодії учасників педагогічного процесу.

Педагогічне прогнозування вимагає від керівника гуртка оволодіння такими прогностичними методами, як моделювання, висування гіпотез, мисленнєвий експеримент тощо.

Проективні вміння забезпечують конкретизацію цілей навчання та виховання і поетапну їх реалізацію. Проективні уміння включають:

• переведення цілі і змісту освіти та виховання у конкретні педагогічні завдання;
• обгрунтування способів їх поетапної реалізації;
• планування змісту і видів діяльності учасників педагогічного процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, власного досвіду і особистісно-ділових якостей;
• визначення аранжованого комплексу цілей і завдань для кожного етапу педагогічного процесу;
• планування індивідуальної роботи з  метою розвитку їх здібностей, творчих сил і дарувань;
• планування системи прийомів стимулювання активності вихованців;
• планування розвитку виховного середовища і зв'язків з батьками та громадськістю.

Рефлексивні уміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно-оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмислення і аналіз власних дій. Для педагога важливо встановити рівень результативності (позитивної чи негативної) власної діяльності. У процесі такого аналізу визначається:

• правильність постановки цілей, їх трансформації у конкретні завдання;
• адекватність комплексу визначених завдань наявним умовам;
• відповідність змісту діяльності вихованців поставленим завданням;
• ефективність застосовуваних методів, прийомів і засобів педагогічної діяльності;
• відповідність застосовуваних організаційних форм віковим особливостям учнів, рівневі їх розвитку, змісту матеріалу ;
• причини успіхів і невдач, помилок і труднощів у процесі реалізації поставлених завдань навчання і виховання.

Зміст практичної готовності керівника гуртка виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать організаторські і комунікативні уміння.  Організаторська діяльність педагога забезпечує залучення дітей  до різних видів діяльності й організацію діяльності колективу, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання. Організаторські уміння педагога бувають мобілізаційними, інформаційними, розвивальними і орієнтаційними.

Мобілізаційні вміння  обумовлені привертанням уваги учнів і розвитком у них стійких інтересів до навчання, праці та інших видів діяльності;

Інформаційні уміння пов'язані не тільки з безпосереднім викладом навчальної інформації, а й з методами її отримання та обробки. Серед них уміння і навички роботи з друкованими джерелами і бібліографування, уміння здобувати інформацію з інших джерел і переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу. Інформаційними є також уміння:

• доступно викладати навчальний матеріал,
• логічно правильно будувати процес передачі навчальної інформації, використовуючи різні методи і їх поєднання: розповідь, пояснення, бесіду, проблемний, індуктивний, дедуктивний виклад матеріалу та інші;
• доступно, лаконічно і виразно формулювати питання;
• оперативно змінювати (у випадку необхідності) логіку і спосіб викладу матеріалу.

Розвивальні уміння передбачають:

• створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку пізнавальних процесів, почуттів і волі вихованців;
• стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мислення, потреби у встановленні логічних (окремого до загального, виду до роду, посилання до наслідку, конкретного до абстрактного) і функціональних (причини - наслідку, цілі - засобу, кількості - якості, дії - результату) відношень;
• формування і постановку питань, які вимагають застосування засвоєних раніше знань;
• створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення з цією метою індивідуального підходу до вихованців.

Орієнтаційні уміння спрямовані на формування морально-ціннісних установок вихованців і наукового світогляду; організацію спільної творчої діяльності, яка розвиває соціально значущі якості особистості.

Комунікативні уміння  - це взаємопов'язані групи перцептивних умінь, власне умінь спілкування (вербального) та умінь і навичок педагогічної техніки.

Перцептивні уміння допомагають розуміти інших (дітей,педагогів, батьків). Для цього необхідно вміти проникати в індивідуальну суть іншої людини, визначати її ціннісні орієнтації, які знаходять вираження в її ідеалах, потребах, інтересах, у рівні домагань. Крім того, необхідно знати наявні дитини уявлення про себе.

Уміння педагогічного спілкування - це уміння розподіляти увагу і підтримувати її стійкість; обирати найдоцільніші способи поведінки і звертань; аналізувати вчинки вихованців, визначати мотиви, якими вони керуються, їхню поведінку в різних ситуаціях; створювати досвід емоційних переживань, забезпечувати атмосферу благополуччя ; керувати ініціативою у спілкуванні, використовуючи для цього багатий арсенал засобів, які підвищують ефективність взаємодії.

Педагогічна техніка є сукупністю умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих гуртківців, так і колективу в цілому. До неї входять уміння обирати правильний стиль і тон у спілкуванні, керувати їх увагою, темпом діяльності, навичками демонстрації свого ставлення до вчинків дітей.

Серед умінь і навичок педагогічної техніки особливе місце посідає розвиток мови педагога, що є одним із важливих виховних засобів і містить такі аспекти: правильна дикція, ''поставлений голос'', ритмічне дихання і розумне приєднання до мови міміки і жестів. Крім названих, до умінь і навичок педагогічної техніки належать: уміння управляти своїм тілом; регулювати власні психічні стани; викликати ''на замовлення'' почуття подиву, радості, гніву ; володіти технікою інтонування для вираження різних почуттів (прохання, вимоги, питання, наказу, поради, побажання тощо) та інші.

Професійна компетентність педагога обумовлює його педагогічну майстерність.

   За глибоким переконанням А.С.Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожен педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду. Проте не кожний досвід стає джерелом професійної майстерності. Таким джерелом є лише педагогічна діяльність, осмислена з точки зору й суті, цілей і технологій; сплав особистісно-ділових якостей і професійної компетентності педагога.