ВИХОВНА РОБОТА

Особистісно зорієнтоване виховання школярів в системі позашкільного навчального закладу

Зміст

Вступ

1.Теоретичні основи особистісно зорієнтованого підходу як важливого чинника виховання

    1.1.Поняття особистісно зорієнтованого виховання

    1.2.Психолого-педагогічні теорії про особистісний розвиток

2.Особистісно зорієнтоване виховання в умовах позашкільного закладу

    2.1. Забезпечення розвитку творчої особистості шляхом реалізації системи виховної роботи в Олександрівському РЦДЮТ

    2.2.Особистісно зорієнтоване виховання засобами дозвілевої діяльності.

Висновки

                                                               Вступ

Позашкільний педагогічний процес - цілісна система безперервної освіти особистості, формування її у специфічних умовах життєдіяльності. Це невимушене, неформальне спілкування і самовираження, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами. Уся позашкільна виховна робота спрямована на розвиток творчої особистості, її ініціативи з урахуванням потреб і здібностей.
У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: “Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України .»

Особистісно зорієнтований підхід передбачає співпрацю та співтворчість вихованця та педагога.Завдання педагога – простежити динаміку розвитку,  пізнати дитину  як особистість, розкрити та розвинути його індивідуальні здібності.

У дослідженнях провідного українського  науковця і   психолога І. Беха наголос ставиться на тому, що повноцінний розвиток особистості дитини може відбуватися лише тоді, коли вона стає суб’єктом практичної діяльності [1, с.98].

Наразі  значно підвищилися вимоги до позашкільної освіти як до спеціально організованої діяльності, яка має яскраво виражену власну специфіку впливу, що дає їй певні переваги перед іншими засобами виховання. Це, передусім, добровільність участі дітей у позашкільній роботі; диференціація її за інтересами і спрямованістю на певний тип діяльності; постановка конкретних практичних завдань перед кожним вихованцем у його творчому становленні; оволодіння знаннями та уміннями .

Політичні, соціальні й економічні перетворення в Україні зумовлюють важливість більш ефективної організації позашкільного освітньо-виховного простору . Життя вимагає розглядати цей процес не лише в контексті гуманізації освіти, виховання творчої особистості, її соціалізації, а й впровадження новітніх освітньо-розвивальних і виховних технологій, переорієнтацію на особистісно зорієнтований підхід.

1.Теоретичні основи особистісно зорієнтованого підходу як важливого чинника виховання

1.1.Поняття особистісно зорієнтованого виховання

Особистісно зорієнтоване виховання - це педагогічно керований процес культурної ідентифікації, соціальної адаптації та самореалізації особистості, в ході якого відбувається входження дитини  в культуру, життя соціуму, розвиток усіх його творчих здібностей і можливостей. Основним механізмом цього процесу є власна активність особистості, включення у виховний процес в якості суб'єкта і його співавтора. Головна увага спрямовується на розвиток у дітей суб'єктних якостей особистості:

• внутрішньої незалежності;
• самостійності, самодисципліни, самоконтролю, самоуправління, саморегуляції, рефлексії, самоактуалізації - здатності до самовдосконалення і самовираження.

Особистісно зорієнтований підхід у виховній педагогічній діяльності дозволяє забезпечити і підтримати процеси самопізнання, самобудівництва й самореалізації особистості дитини, розвиток її неповторної індивідуальності.

Головними ідеями та принципами особистісно зорієнтованого підходу є:

• принцип самоактуалізації - в кожній дитині існує потреба в актуалізації своїх інтелектуальних, комунікативних, художніх і фізичних здібностей. Важливо пробудити і підтримати намагання дітей до прояву, розвитку своїх природних та соціально набутих можливостей;
• принцип індивідуальності - враховуючи індивідуальні і особистісні особливості , всіляко сприяти їх подальшому розвиткові;
• принцип суб'єктності - необхідно допомагати дитині стати справжнім суб'єктом життєдіяльності, сприяти формуванню і збагаченню його суб'єктного досвіду;
• принцип вибору - виховання в умовах постійного вибору, володіння суб'єктними повноваженнями під час вибору мети, змісту і засобів виховання, поведінки, мотивів;
• принцип творчості та успіху - досягнення успіху в тому чи іншому виді діяльності сприяє формуванню позитивного "Я"-образу особистості, стимулює процеси самовдосконалення і самобудівництва власного "Я";
• принцип довіри та підтримки - віра у творчі потенції вихованця, довіра до нього, підтримка його намагань до самореалізацій та самоствердження замість надмірних вимогливості, контролю. Не зовнішні впливи, а внутрішня мотивація визначають успіх у вихованні.

Особистісно зорієнтований підхід до виховання  включає форми, методи, прийоми, що відповідають таким вимогам, як діалогічність, діяльнісно-творчий характер, спрямованість на підтримку особистісного розвитку дитини, надання  простору для прийняття самостійних рішень, для творчості.

1.2.Психолого-педагогічні теорії про особистісний розвиток

Виховний процес -це педагогічна допомога, підтримка, психологічний супровід у складних процесах самобудівництва особистості,рух особистості до своєї індивідуальної цілісності, самобутності.

Яскравим прибічником ідеї єдності виховання і розвитку особистості  був В. Сухомлинський, філософсько-педагогічні погляди якого помітно відрізнялись від загальноприйнятих і не співпадали з тогочасною офіційною доктриною формування особистості [2,c.67].

Значний внесок щодо обґрунтування особистісно гуманного підходу до виховання дітей і підлітків вніс Ш. Амонашвілі, чий багаторічний досвід науково-педагогічної діяльності призвів до переконання, що для вирішення виховних завдань є два підходи - імперативний і гуманістичний. Імперативного характеру виховання набуває, коли вибудовується без врахування особистісних особливостей і потреб дітей. На думку Ш. Амонашвілі, виховувати дитину гуманно, це, по-перше, створювати найкращі умови для її цілеспрямованого особистісного, соціального і педагогічно значущого розвитку, виховання, збагачення знаннями і досвідом, по-друге, керувати цим процесом у злагоді з потребами міцніючих внутрішніх сил, враховуючи позиції самої дитини, її інтересів [3, c.37].

У працях І. Беха, О. Бондаревської, О. Кононко, Є. Степанова, Т. Фролової, Н. Шуркової та інших, дитина є активним учасником виховного процесу, здатним істотно впливати на нього, перебудовувати його відповідно до потреб своєї особистості, інтересів саморозвитку. Дитина самоцінна. Вона приймає активну участь в конструюванні змісту виховання, потрібного їй для самобудівництва власної долі, включається у життєтворчість [4,c.17]

Отже, особистісно зорієнтоване виховання  вбачається не в формуванні, а необхідності знайти, підтримати, розвинути людину в людині і закласти дитині механізми самореалізації, саморозвитку, адаптації, самозахисту, самовиховання, культурно-моральної саморегуляції поведінки, необхідні для становлення та взаємодії з оточуючими людьми, природою, культурою, цивілізацією.

Особистісно зорієнтоване виховання тісно пов'язане з сучасними психологічними теоріями особистості, особливо гуманістичною, праці представників якої - Роджерса К., Маслоу А., Фромма Е. багато в чому складають теоретичні підвалини нової парадигми виховання [5,c.65]. Філософський термін "парадигма" - сукупність теоретичних і методологічних передумов, які визначають конкретне наукове дослідження, що втілюється в науковій практиці на даному етапі.  Прибічників гуманістичних теорій розвитку особистості перш за все цікавить, як людина сприймає, розуміє і пояснює реальні події у власному житті [6,c.615 ].

Створюючи власну теорію розвитку особистості, К. Роджерс виходив із того, що кожна людина має устремління і здібність до особистісного самовизначення. Будучи істотою, наділеною свідомістю, вона сама визначає сенс життя, його цілі та цінності, стає вищим експертом і верховним суддею. Центральним поняттям для теорії Роджерса стало поняття "Я"-образу, яке включає в себе уявлення, ідеї, цілі і цінності, через які людина характеризує сама себе та намічає перспективи, які вона ставить і повинна вирішувати.

 Е. Фромм  дав  трактування цілей і завдань особистісного розвитку людини в умовах сучасного демократичного суспільства. Демократія, писав він, - це система, яка не на словах, а на ділі створює економічні, політичні та культурні умови для повноцінного розвитку індивіда як особистості. Розвиток особистості - це визнання і реалізація унікальних можливостей, які є в кожній людині. Люди, вважав автор, народжуються рівними, але різними. Із цих позицій повага до самобутності людини, культивування її унікальності, що відповідає її природі та високим моральним, духовним цінностям, вільний розвиток особистості складають сутність і мету гуманістичного особистісно орієнтованого виховання.

Не дивлячись на розходження в наукових поглядах,всі представники гуманістичної теорії визнавали провідну роль самоактуалізації, устремління до самовдосконалення і самовираз.

Прибічники гуманістичної теорії особистості серед вітчизняних вчених- Л. Божович і О. Леонтьєв - представники наукової школи Л. Виготського.Ключовим поняттям  теорії Л.Виготського є "особистісний зміст", який виражає відношення цілей діяльності людини, тобто того, на що вона у даний момент безпосередньо спрямована, до її мотивів, спонукань. Чим ширші, різноманітніші види діяльності, в які особистість включається, чим вони більш розвинені та впорядковані , тим багатша сама особистість.

Саме ці ідеї  та  положення особистісно зорієнтованого підходу (Бех І.) [7,c.320]; організації індивідуально-творчої, ціннісно-смислової діяльності, що надає свободу вибору засобів життєдіяльності (Бондаревська О.); ідеї ціннісно-змістовної рівності дорослих і дітей, творчого підходу до виховання (Колеснікова І., Сафронова О.); теза щодо того, що специфічна функція виховання полягає у педагогічній допомозі (Газман О.),психологічному супроводі (Бех І.) особистісно-моральної сфери вихованця  покладені в основу сучасної теорії особистісно орієнтованого виховання.

2.Особистісно зорієнтоване виховання в умовах позашкільного закладу

2.1. Забезпечення розвитку творчої особистості шляхом реалізації системи виховної роботи в Олександрівському РЦДЮТ

Особистісно зорієнтоване виховання в умовах позашкільного закладу  передбачає забезпечення комфортних і безпечних умов для розвитку особистості вихованців, реалізації їх природніх потреб і здібностей. Особистісно зорієнтований підхід у вихованні передбачає,по – перше, визнання пріоритету особистості, по – друге, спрямовує на те, що пріоритет особистості має стати основою філософії виховання, ідеології у сфері виховання, центральною ціннісною орієнтацією як вихователів, так і вихованців.

Але не слід ототожнювати особистісний та індивідуальний підхід до вихованців. Індивідуальний підхід полягає в адаптації діяльності педагога, навчального і виховного процесу до індивідуальності учня. В особистісно зорієнтованому виховному процесі головною діючою одиницею є діалогічна цілісність: особистість вихованця – особистість педагога. Центром виховного процесу є  особистість.Особистісно зорієнтований виховний процес будується не просто на основі врахування індивідуальних особливостей вихованців, а в послідовному ставленні до них як до особистостей, які є відповідальними і свідомими суб’єктами  діяльності.

Вихідна позиція в особистісно зорієнтованому вихованні -це відмова від концепції формування особистості  і  створення   концепції сприяння  її розвитку.

Головною метою забезпечення виховного процесу Олександрівського РЦДЮТ є сприяння формуванню і розвитку творчої особистості з громадянською позицією, готовою до самореалізації в житті,розвиток духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо – естетичної, трудової, екологічної культури,  сприяння творчому розвитку дитини.

Особистісно орієнтована педагогіка передбачає побудову всього навчально – виховного  процесу не лише на основі особистісного підходу до кожного вихованця,  вона визначає пріоритетність суб’єктно – суб’єктних відносин, співтворчості та співпраці дітей, педагогів та батьків.

За структурою виховна робота в позашкільному закладі поділяється на чотири групи:

1. Діяльність адміністрації РЦДЮТ,що визначає такі функції:

    -організаційні (створення та підтримка цілісності виховного процесу)

    -контролюючі (контроль ланок виховного процесу)

    -методичні ( методична робота з педагогічними працівниками)

    -координуючі ( взаємодія РЦДЮТ, сім’ї , громадськості.)

2.Діяльність соціально-педагогічної служби РЦДЮТ, до якої входять практичний психолог та культорганізатор.

3.Діяльність керівників гуртків (здійснення виховної роботи в навчально-виховному процесі та робота з батьками)

4.Спільна робота педколективу РЦДЮТ, сім’ї та громадськості.                                     

Зміст виховного процесу в Олександрівському РЦДЮТ передбачає глибоке розуміння педагогами  психологічних особливостей  вихованців, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги, турботи про гармонійний   розвиток, встановлення взаємин співробітництва. Цьому сприяє самоосвітня робота педагогів РЦДЮТ та робота методоб’єднань керівників гуртків,де розглядаються проблемні питання вдосконалення методичного забезпечення особистісно зорієнтованого виховного процесу, впровадження в навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій,обговорюються відкриті виховні заходи.

Керівник гуртка і гуртківець  - це  рівноправні суб'єкти навчально-виховної діяльності. Тому велика увага і приділяється особистісно зорієнтованому підходу ,  спільній діяльності у справі виховання.

План виховної роботи  РЦДЮТ складено з урахуванням потреб та інтересів дітей,спонукає до вибору різних форм роботи та видів діяльності.

Особлива увага приділяється патріотичному вихованню гуртківців, що спрямоване на формування  почуття патріотизму та самосвідомості, розвитку  почуття громадянської відповідальності, виховання любові до рідного краю, поваги до історичної та культурної спадщини свого народу.

Це   - пошуково-дослідницька та волонтерська  діяльність; участь у Всеукраїнських акціях та експедиціях; збір спогадів про остарбайтерів, які проживали на території району; шефство над ветеранами війни та зустрічі з ними; відзначення пам’ятних дат.          РЦДЮТ  підтримує тісний зв’язок із селищною та районною ветеранською організацією. Функціонує загін волонтерів.

Вихованню національної самосвідомості, набуттю молодим поколінням соціального досвіду, успадкуванню духовних надбань українського народу, формуванню в молоді особистісних рис громадян української держави сприяють реалізовані вихованцями та педагогами РЦДЮТ проекти:«Ми-українці»,  проект  РПД «Я - українець і цим пишаюсь», пізнавально-розважальні програми «Я люблю Україну» та  активна участь у Міжнародній конференції « Сім’я Раєвських у соціокультурному просторі солов’янських народів»

Взірець національного виховання - це робота народного художнього фольклорного колективу «Джерельце», який постійно знаходиться в творчому пошуку, є учасником всіх фольклорних свят в районі та області.

Сприяє формуванню національної свідомості, знань про духовні скарби українського народу функціонування в  РЦДЮТ  кімнати-музею «Світлиця»,де  проводяться народознавчі свята, заходи громадянського спрямування .Під час  виховних заходів приділяється увага вихованню в гуртківців поваги до державної символіки України, Конституції, законодавства, символіки області.

Громадянське виховання є основою діяльності Олександрівського районного парламенту дітей (далі РПД) . РПД займається проектною діяльністю з різноманітною тематикою. Головною метою і завданням проектів є формування й розвиток свідомої особистості з громадянською позицією, готовою до конкретних дій; підготовка активних представників молодіжного середовища до практичної діяльності з однолітками; розвиток навчальних здібностей та своїх нереалізованих можливостей.Займаючись в РПД, діти оволоділи навичками ділового та публічного мовлення, управлінської культури, тренерської справи, вміють переконувати і приймати ділові рішення. Районний парламент дітей-  ініціатор проекту « Я-українець і цим пишаюся», до реалізації якого залучились вихованці гуртків РЦДЮТ.

Завданнями родинно-сімейного виховання вбачаємо гармонійний всебічний розвиток дитини, підготовку її до життя в існуючих соціальних умовах, реалізацію її творчого потенціалу. Виховуючи дитину, педагоги впливають на виховний потенціал родини. Тому вивчається атмосфера сім’ї дитини; проводиться психолого-педагогічне навчання батьків за допомогою батьківських зборів ,метою яких  є погодження, координація та інтеграція зусиль закладу та сім’ї у створенні умов для сприяння розвитку духовно багатої, фізично здорової, морально чистої особистості; консультацій, бесід; організовується спільне проведення дозвілля дітей і батьків.

Моральне виховання спрямовуємо на розвиток моральних почуттів, міцних переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, прийнятими в суспільстві, виховання патріотизму, колективізму, свідомої дисципліни та організованості, громадянської і соціальної відповідальності, непримиренності до аморальних вчинків - людей, до порушників норм і правил культурної поведінки.

Щоб вміло і цілеспрямовано керувати становленням дитини,необхідна постійна і чуйна увага до світу її думок,почуттів,дійсне знання усього,чим вона живе ,про що мріє. Це планомірний, цілеспрямований вплив на морально-емоційний розвиток дитини через організацію умов, в яких формуються її духовна, емоційна, світоглядна сфери та поведінка відповідно до загальнолюдських га національних морально-етичних цінностей. Спілкуючись,вихованці вчаться працювати в колективі, успішно розвиваються такі гуманістичні риси, як доброта, чуйність, милосердя, увага, толерантність, совість, чесність, справедливість, людська гідність, повага і любов до людей, правдивість і скромність, сміливість і мужність. Під час занять та виховних заходів, годин спілкування діти систематично отримують моральні знання і уявлення, програють життєві ситуації,що сприяють емоційному переживанню отриманих знань, їх усвідомлення  і застосування в житті.                  

В умовах державної політики України на шляху до Європейського Союзу одним із завдань позашкілля є формування в учнівської молоді європейських цінностей як основи для життя у сучасному суспільстві. Основою європейського образу людини та розуміння цінностей є визнання людської гідності.З метою пропаганди безконфліктної толерантної поведінки і усвідомлення необхідності поваги до  чужого « я» як свого був реалізований проект Євроклубу « Євроленд»  « Всі ми люди на Землі».

Завдання проекту :

 - інформування учнівської молоді про сутність поняття « толерантність»як основу відносин у соціумі;

 - анкетування щодо проблем,які стосуються міжособистісних стосунків;

 - активізувати до співпраці представників місцевої громадськості;

 - провести круглий стіл з питань прояву гуманізму серед учнівської молоді;

 - популяризувати актуальну проблему сьогодення - низького рівня міжособистісних взаємин в умовах соціуму.

Під час реалізації проекту проведено бесіду з елементами тренінгу « Будь толерантним всюди й завжди, люди однакові всі на Землі», заняття з елементами тренінгу «Гендерна рівність або чоловіками та жінками не народжуються, а стають», соціологічне опитування «Прояви насильства в молодіжному середовищі», «Ваше ставлення до ВІЛ-інфікованих», міні-дослідження «Буллінг: міф чи жорстока реальність».

 Художньо-естетичне та інтелектуальне  виховання сприяє формуванню основ естетичної культури, естетичних норм і принципів, переконань та ідеалів, естетичного сприймання та емоційного ставлення до прекрасного, духовне збагачення гуртківців, розширення їх світогляду, оволодіння цінностями і знаннями в галузі світового та народного мистецтва, музики, архітектури, побуту, ремесел; оволодіння естетичними знаннями, виховання художнього смаку, формування естетичної активності, бажання вносити прекрасне у життя, примножувати культурно-мистецькі надбання народу. Саме в умовах особистісно зорієнтованого виховання в Олександрівському РЦДЮТ  через сприяння розвитку творчих здібностей формується творча особистість.

Художньо-естетичне виховання здійснюється через мережу гуртків.

Свою педагогічну діяльність керівник хореографічного колективу «Калинонька»   будує на принципах Добра, Гуманізму, Інтелекту, Творчості, Краси, Порядності та Справедливості. Соколовська С.М. переконана, що немає дитини абстрактної, кожному вихованцеві притаманні, крім типових, загальних якостей і своєрідні, неповторні, індивідуальні риси. Вона щоденно пізнає своїх гуртківців, їх інтереси, захоплення, орієнтується на те позитивне, що є в кожній дитині, береже і намагається створювати умови для того, щоб і найслабкіший учень пережив радість успіху і на цій основі з кожним етапом навчання піднімався на вищу сходинку свого розвитку.Головне у вихованні – це уміння педагога включити в роботу різні аналізатори, які збуджують думки і почуття дитини.  

Вся навчально-виховна робота в естрадно – цирковій студії «Едельвейс» - це різноманітна організована діяльність, пізнавальна, художньо-естетична (танець, музика, дизайн, освітлення, візаж), спортивна (загальна фізична та спеціальна підготовча). Під час занять у дітей розвиваються творчі здібності, такі як увага, уява, почуття ритму, музичний слух.  На заняттях  формуються в гуртківців  художньо-естетичні ідеали, позитивні моральні якості, внутрішній духовний світ і духовна культура.

     Вихованці гуртків малої тетральної форми знайомляться  з методами та прийомами самовиховання, інтерактивні заняття допомагають їм розвивати загальні інтереси у вільний час.Підлітки оволодівають організаційними та особистісними здібностями, вивчають сценічну культуру, розвивають увагу, логічне мислення, пам‘ять . Свої здібності та навики гуртківці реалізують під час проведення масових заходів , що проходять за їх безпосередньої участі.Перевтілюючись, гуртківці підготували та провели безліч ігрових та пізнавально-розважальних програм для гуртківців РЦДЮТ.

Національно-культурне відродження України передбачає зростання ролі народознавства в навчально-виховному процесі. Важливого значення набуває відтворення народних традицій, ознайомлення вихованців з надбаннями культури, оволодіння технікою народних ремесел.Під час занять та виховних заходів вихованці гуртків декоративно-ужиткового мистецтва розвивають мислення, зорову пам'ять, творчу уяву, художні здібності,засвоюють графічне і живописне уміння, навики, вчаться спостерігати, аналізувати предмети і явища навколишнього світу.

У гуртках декоративно-ужиткового мистецтва сформовані високі етичні норми поведінки. Витримка, бездоганна ввічливість, почуття міри, простота, скромність, увага, уважність до оточуючих, їхнього настрою, доброзичливість, привітність, уміння прийти на допомогу в разі першої ж необхідності – у такій атмосфері плекаються носії декоративно-прикладного, дизайнерського мистецтва.

 Заняття у вокальних гуртках підвищують загальну культуру дітей,їх ідейно-художній рівень,виконавську майстерність.З метою розвитку творчих навичків застосовуються такі форми роботи як підбір мелодії та супроводу по слуху,що дозвляє розвивати музичний слух, пам’ять, творчу ініціативу та фантазію дитини, наближає її до мистецтва, імпровізації. Колективи постійно збагачують репертуар новими музичними творами, та повертаючись до невмирущих джерел народної творчості, пропагують і зберігають традиції, любов до української пісні.

   Екологічне виховання формує навички, екологічні знання, екологічне мислення і свідомість, що ґрунтуються на ставленні до природи як до універсальної, унікальної цінності. Для реалізації екологічного виховання в закладі діє екологічна програма, яка передбачає екологізацію навчально-виховного процесу. Програма передбачає включення в навчально-виховний процес таких блоків:

- організаційний (дозволяє виявити екологічні проблеми, сформувати у дітей установку на їх рішення);

• пізнавальний (містить традиційні форми роботи (бесіди, лекції, зустрічі з фахівцями, перегляди екологічних передач і фільмів) і нетрадиційні (дискусії, прес-конференції, заочна подорож, аукціон знань, конкурс екопроектів)
• пізнавально-розважальний (виховує емоційно-цілісне ставлення до природи);
• практичний (сприяє виробленню соціальної активності і формує необхідні навички   надання допомоги природі);
• просвітительський (створює умови для активного залучення вихованців до природоохоронної освіти однолітків і дорослих);
• благодійний    ( виховує  гуманне ставлення до людей і природи);
• підсумковий - ( дозволяє переконатися в значущості виконаної роботи , підбити підсумки, поставити нові цілі).

Трудове виховання сприяє формуванню творчої працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря, свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, готовності до життєдіяльності і праці в умовах ринкових відносин, сприянню формування у вихованців розуміння загальних основ сучасного виробництва, виховання дисциплінованості, організованості, бережливого ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств.

Валеологічне виховання  забезпечує повноцінний розвиток дітей , охорону та зміцнення їх здоров'я, формування фізичних здібностей особистості, гармонії тіла і душі; виховання потреби у регулярних заняттях фізичною культурою і дотриманні режиму дня, у прагненні до оволодіння санітарно-гігієнічними знаннями і навичками, утвердження здорового способу життя.

Педагоги РЦДЮТ під час навчального-виховного процесу застосовують фізкультхвилинки, розвантажувальні вправи. На перервах діти змінюють вид діяльності. Під час організації дозвілля на перервах використовуються імпровізовані ігрові форми.Легка фізична загрузка дає змогу дітям розім’ятись, виправити осанку, зробити відпочинок зору.

  Надзвичайно актуальною для нашого суспільства є проблема соціальної адаптації дітей з особливими потребами. Метою роботи керівника гуртка для дітей з  особливими потребами «Повір у себе» Ткаленко Н.А.  є створення таких умов, коли кожна дитина, незалежно від рівня інтелекту  і фізичного розвитку, могла б розвивати свої здібності, пізнавати особисті цінності, фізичні вади не повинні заважати дитині повноцінно жити.У гуртку діти  виховуються  потрібними суспільству, вони утверджуються вірою в себе, стають сильнішими морально та фізично.Важливе значення для збереження життя і здоров’я дітей,їх безпечної поведінки та правил поводження в небезпечних ситуаціях має проведення заходів з безпеки життєдіяльності .

В Олександрівському РЦДЮТ триває реалізація проекту «Школа сприяння здоров’ю-дорога в майбутнє».

  Реалізація проекту передбачає:

• планувати й організовувати діяльність закладу з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу;
• сформувати соціальну зрілість випускників закладу;
• забезпечити можливість вихованцям реалізувати свій потенціал;
• зберегти й підтримати фізіологічне здоров’я вихованців.

     Проект включає:

• проведення діагностування;
• вивчення педагогічного досвіду з даної проблеми;
• формування творчої групи за темою «Школа здоров’я»;
• підбір методик і технологій;
• створення  кімнати здоров’я:

• зоровий тренажер;
• куточок аромотерапії;
• фітобар;
• доріжка з каштанів та жолудів;
• фітогаларея

• озеленення навчальних кімнат лікарськими рослинами: китайський лимонник, герань, каланхое, алое;
• проведення методичних заходів з даної проблеми;
• участь в обласних конкурсах «Молодь обирає здоров’я»;
• висвітлення роботи в ЗМІ;
• підготовка методичних і дидактичних матеріалів;
• узагальнення педагогічного досвіду.

       Мета проекту:створити здоров’язбережний освітній простір, як фактор розвитку соціально активної особистості.

     Завдання проекту :впровадити інноваційні технології навчально-виховної та оздоровчої діяльності, які б забезпечували розвиток здорової особистості та необхідні умови для гармонійного фізичного, психічного, духовного та соціального становлення дитини, виховання свідомого ставлення до власного здоров’я, як найвищої цінності;

• підвищити рівень освітніх послуг та механізм їх надання шляхом пошуку ефективних форм і методів роботи;
• спрямувати свою діяльність на створення умов для повноцінного розвитку вихованців, їхніх здібностей, обдарувань, талантів, збереження здоров’я .

Превентивне виховання здійснюємо через реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності,  розвиток умов для формування позитивних якостей особистості в процесі позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку,  збереженню здоров'я та життя дітей; виявлення негативних змін у поведінці гуртківців, вивчення причин і умов, що сприяють скоєнню злочину; організацію змістовного дозвілля.

Система заходів направлена на :

забезпечення соціально-психологічної діяльності, педагогічно зорієнтованої на протидію втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;

надання  комплексної психолого-педагогічної  допомоги тим неповнолітнім, які її потребують.

Здійсненню превентивного виховання сприяють використання нестандартних форм виховання, забезпечення зайнятості та змістовного відпочинку дітей , допомога соціально дезадаптованим категоріям дітей, профілактика дитячої бездоглядності.  Традиційними є :круглі столи «Мій улюблений світ без насильства» за участю служби в справах дітей,представників відділу освіти, батьківської громади,депутатів районного парламенту дітей, вихованців РЦДЮТ; цикл рольових ігор «Свобода чи відповідальність»;шок-уроки; години відкритих думок; ток-шоу

« Твоє життя –твій вибір».

Ми- педагоги - позашкільники ,ставимо перед собою завдання залучення не тільки  обдарованих дітей до занять, а  дітей  з асоціальних сімей. Це потребує підбору таких форм і методів впливу, які б спонукали дітей до самоствердження та самореалізації, змістовного проведеного часу.

Всі напрями виховання тісно взаємопов'язані між собою і утворюють цілісну систему, яка забезпечує виховання всебічно розвиненої особистості - вільної, гуманної, духовно і творчо зрілої, фізично досконалої, громадянсько відповідальної і мужньої, ініціативної і активної, здатної до вирішення складних проблем, готової до самооцінки і самовиховання. Саме ці принципи покладені в основу планування виховної роботи  закладу на рік.

Основними формами виховної роботи в Олександрівському РЦДЮТ є:

1. Інформаційно-масов (дискусії,   диспути,   конференції,   «відкрита кафедра», інтелектуальні аукціони,ринги,  вечори,  подорожі, «жива газета», створення відеороликів)
2. Діяльнісно-практичні  групові  (творчі  групи, осередки, екскурсії,   свята,  театр-експромт,  ігри-драматизації,  ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси)
3. Інтерактивні ( КВК, вечори, ігрові програми)
4. Діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування)

5. Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота )

6. Наочні (музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості,  тематичні стенди тощо)

Головним організатором виховної роботи у гурткових групах є керівник гуртка, який спрямовує навчально-виховний процес, співпрацює з батьками.

Керівник гуртка планує і координує всю виховну роботу з групою з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх нахилів і інтересів, рівня сформованості  колективу, сприяє розвитку самоврядування в гуртку, створює умови для організації змістовного дозвілля, проводить відповідні заходи щодо профілактики правопорушень, бездоглядності.

Використання  особистісно зорієнтованих виховних технологій  виправдовує себе в організації діяльності  учнівського самоврядування. Саме безпосередня їх участь  у роботі органів учнівського самоврядування сприяє розвитку  активності, ініціативності, творчих здібностей, виявленню та вдосконаленню індивідуальних нахилів, а отже, особистісному зростанню.Діти  мають право висловлювати свою думку і бути почутими, брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їх життя.

2.2.Особистісно зорієнтоване виховання засобами дозвілевої діяльності.

До ефективних   особистісно   зорієнтованих  виховних  методів і прийомів, що сприяють розвитку творчої особистості вихованців, відносимо  дискусії, обговорення конкретних випадків, створення  виховних ситуацій, тренінги, екскурсії, ігрову діяльність.

Під час гри учасники навчально-виховного процесу знаходяться в певних  умовах. Дітям надається максимальна свобода  діяльності, яка обмежується лиш визначеними правилами гри. Вони мають змогу самі обирати роль, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв'язання.Учасники гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та якості, які раніше були невідомі.Під час гри діти почувають себе вільно і комфортно.  У процесі гри навіть  пасивна дитина  спроможна виконати таке завдання, яке їй важко дається у звичайній життєвій ситуації. Щоб уникнути перевантаження , необхідно обов'язково вводити на занятті ігрові моменти, хвилинки-відпочинки, смішинки-веселинки.   
Гра-це  самостійна діяльність, яка сприяє всебічному розвитку творчої особистості, і засіб  формування та згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, і емоційний стан, і засіб спілкування.
«Гра – це величезне світле вікно, через яке у духовний світ дитини вриваються живильний потік уявлень,понять про навколишній світ. Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості»,-зазначав В.О.Сухомлинський.Творчі та пізнавальні ігри спонукають до самовираження та самореалізації,розвитку творчих здібностей.
Розумна, захоплююча гра більш дієва, ніж словесні форми. В ігровій ситуації, завдяки моменту умовності, легко відтворити основні фактори, що визначають комунікацію (мотиви і мету учасників, їхні соціальні ролі, умови спілкування; тактику досягнення мети). Лише під час гри дитина зможе "привласнити" дії, вчинки, якості, які виявляє під час ігрових дій,знайти рішення в тій чи іншій проблемній ситуації.

Успішно реалізуємо колективні творчі справи,які організовують, задумують, вирішують спільно з вихованцями педагоги, батьки та інші зацікавлені особи. В кожній колективній творчій справі вирішується цілий ряд педагогічних завдань, відбувається розвиток колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативності дітей, самоуправління, творчих здібностей та особистісних якостей.  Як показує практика, виховний захід є найбільш результативним, коли в його підготовці і проведенні задіяно якомога більше вихованців.

   Особистісно зорієнтований підхід до процесу виховання лежить в основі ще однієї виховної технології – створення ситуації успіху, тому що точкою її відліку є духовне удосконалення внутрішнього світу дитини. Переживаючи ситуацію успіху, вона зазнає сильних емоційних вражень, що сприяють позитивним змінам у формуванні її особистості. А це дає можливість відкрити приховані можливості вихованця, реалізувати його духовні сили і творчі здібності.

Висновки

Позашкільна освіта покликана забезпечити потреби дитини у творчій самореалізації, інтелектуальний, духовний, фізичний розвиток вихованців, підготувати їх до активної професійної та громадської діяльності, створити умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань і стану здоров'я .

Особистісно зорієнтоване виховання спрямоване на реалізацію сутнісної природи

суб’єкта, якій відповідають цінності служіння, коли основним життєвим ставленням виявляється любов до інших людей. Це дає людині змогу виходити за межі своїх актуальних, наявних можливостей.

Для здійснення особистісно зорієнтованого виховання необхідно дотримуватись трьох позицій: розуміння дитини, визнання дитини і прийняття дитини.

        Одна з найгостріших людських потреб – бути зрозумілим, прийнятим, визнаним. Кожна людина прагне, щоб її розуміли і приймали в будь-якому стані, в будь-якому прояві, з визнанням усіх наявних переваг і поблажливості до наявних недоліків. Тому позиція, що враховує ці потреби, має бути домінантою особистісно зорієнтованого виховання.

        Розуміння педагогом дитини неможливе без правильної оцінки її емоційних станів. Спостерігаючи прояви поведінки вихованця, педагог може зробити висновки стосовно його особистості. Однак глибоке розуміння дитини не можна будувати на відчужено – дослідницькому до неї ставленні. Педагогу потрібно розуміння та готовність прийняти вихованця навіть з його недоліками.

        Щоб процес розуміння вихованця педагогом був результативним, педагог повинен мати такі якості:

• здатність сприймати й адекватно психологічно інтерпретувати поведінку дитини безпосередньо в кожну мить спілкування, фіксувати зміни в почуттях і вчинках, визначати причини, які ці зміни викликають;
• сформованість широкого набору  критеріїв, які б давали йому змогу порівнювати характер змін, які настають у поведінці вихованців, і своєчасно робити з цього правильні висновки;
• уміння постійно вдосконалюватись і правильно реагувати на те, як сприймають і психологічно інтерпретують його образ і поведінку вихованці;
• глибокі знання про типові помилки „стереотипізації”, „нав’язування суб’єктивного   бачення” тощо, яких нерідко припускаються вихователі, оцінюючи зовнішній і внутрішній образ вихованців, а також психологічно пояснюючи спостережувану картину їхньої поведінки.

    Визнання – це передусім право дитини бути собою, індивідуальністю, яка має свою позицію щодо тих чи інших явищ, ситуацій, проблем. Вимога визнання дитини ґрунтується на вірі в її можливості, а значить у самовдосконалення, на розумінні безкінечності пізнання людини, навіть коли вона ще зовсім мала. Таке ставлення спрямовує педагога на активізацію особистісних переживань вихованця.

   Прийняття означає безумовне позитивне ставлення до дитини, незалежно від того, тішить вона дорослих чи ні. Прийняття – це не оцінка, це визнання того, що інший має право бути таким, яким він є. Якщо педагог приймає дитину, то приймає її недоліки, не оцінюючи їх. Він просто знає, що вони існують. Педагог, який здатен до прийняття, не тільки приймає вихованця, а й показує йому, що приймає його таким, який він є.

  Запроваджуючи особистісно зорієнтовані виховні технології, слід пам’ятати, що педагог наочно демонструє моделі поведінки , соціальні норми та цінності. Його індивідуально – психологічні характеристики обумовлюють ціннісно – смислову  основу вихованця. Лише той педагог успішно справляється  з цією місією, який постійно працює над   безперервним вдосконаленням своєї професійної майстерності.

   Тож головне кредо особистісно зорієнтованого виховання-поважливе,доброзичливе ставлення дорослих до особистості,яка формується.

Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
2.  Сухомлинський В.О.Народження громадянина . -К.,1977. –Т.3. - 670 с.
3. Амонашвили Ш.А. Личностно- гуманная основа педагогического процесса./ Ш.А.Амонашвили. – Минск,  Университетское, 1990. – 560 с.
4. Бондаревская Е.В. Смыслы и стратегии личностно ориентированного воспитания // Педагогика. – 2001. - № 1. – С.17-24.
5. Маслоу А.Психология бытия.-К.,1997.-304 с.
6. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов.— М.: Советская энциклопедия, 1983. — 840 с.
7. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-теоретичні засади. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ШКОЛЯРІВ У ВИХОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

         Ціннісні орієнтації - це елементи внутрішньої структури особистості. Вони є найважливішими елементами внутрішньої структури особистості, які закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань.  

Ціннісні орієнтації особистості не тільки визначають мотивацію індивідуальної поведінки, але й складають світогляд людини.

Соціальні зміни в суспільстві істотно впливають на зміни в системі цінностей особистості. Особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію.

Ціннісні орієнтації конкретної особистості формуються і функціонують на основі системи цінностей, виробленої суспільством, нерозривно і тісно пов'язані з цим утворенням.

Таким чином, актуальність проблеми цінностей на сучасному етапі обумовлена рядом факторів:

1) у суспільстві відбувається зміна норм, ломка старих стереотипів. Ціннісна сфера, звільнившись від попередніх стереотипів, стає все більш самостійною і незалежною. Головні проблеми, які спричинені знаходженням життєво важливих цілей, сенсу життя і можливостей їх досягнення, стоять перед кожним. Оскільки ціннісні орієнтації знаходяться в основі вибору життєвих цінностей людини, то їх знання допомагає з’ясувати причини її вчинків і дій;

2) існує велика кількість теоретичних і практичних питань, що стосуються психологічної проблеми побудови ціннісно-змістовної сфери, виявлення і аналізу життєвих цінностей особистості. Зокрема, вимагають розробки питання вивчення динаміки мотиваційно-ціннісних структур, адекватних новій ситуації, що склалася, а також вивчення мотиваційно-ціннісних станів і процесу формування громадянської самосвідомості.

Сруктура особистості- це єдність, взаємозв'язок та цілісність її елементів, які об'єднуються у чотири підструктури:

1) біологічно обумовлена структура темпераменту;

2) властиві для індивіда особливості форм психічного відображення – відчуттів, сприймання; емоцій і почуттів; мислення, пам’яті, волі;

3) досвід особистості (знання, вміння, навички);

4) спрямованість особистості (інтереси, прагнення, ідеали, світогляд, переконання, ставлення до себе та інших). До останньої з цих підструктур належать ціннісні орієнтації.

Ціннісні орієнтації є важливим компонентом структури особистості, в них ніби резюмується весь життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який являє собою певну вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли і почуття людини і з точки зору якої вирішується багато життєвих питань. Розвинені ціннісні орієнтації - ознака зрілості особистості, показник міри її соціальності.

 Найважливішими ціннісними орієнтаціями особистості є патріотизм,колективізм, гуманізм, творчість.

    Виховний процес орієнтований    на громадянську  і  загальнолюдську  культуру,ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави шляхом  залучення учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної.

Увага педагогів спрямована на:

- розвиток творчої особистості дитини;

- виявлення та становлення індивідуальних особливостей вихованців;

- рівень особистісно-виховних досягнень;

Формуванню ціннісних орієнтацій особистості в позашкільному закладі сприяє :

- особистісно зорієнтоване виховання;

- інтерактивна  взаємодія  всіх  суб'єктів виховного процесу;

- створення   необхідних   умов   для   розвитку  творчого   потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;

- захист і підтримка інтересів особистості дитини;

- самоідентифікація  та суспільно-значиме особистісне самовизначення дитини;

- стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;

- створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;

- інтеграція виховних впливів освітнього середовища;

- практичне спрямування виховного процесу навчального закладу; - культивування цінностей особистості.

- реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в дитячих колективах;

- оптимальне    поєднання    форм    організації    виховної    роботи: індивідуальної, групової, масової;

- створення  належних  умов  для  особистісного  зростання  кожного вихованця (створення  ситуацій  успіху  та  підтримки),  його  психолого -
педагогічний супровід;

- співпраця   з   органами   учнівського   самоврядування,   дитячими громадськими організаціями;

- інтеграція   зусиль   батьківської   громади   позашкільних   закладів, представників  державної  влади,  громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

В процесі реалізації поставлених завдань педагогічні працівники   керуються особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.